Конья - столиця турків-сельджуків

Як нам здавалося на перший погляд, в Коньї небагато цікавих місць, але ми помилялися.  Хоча місто досить цікаве й велике, і, мабуть, за розміром не менше, а то й більше, ніж Анкара, все цікаве знаходиться в центрі. Пройшовши кількома старими покрученими вуличками, ми зустріли всього декілька старих цікавих будиночків. 

Головним визначним місцем є музей Мевлана, над яким здіймається покритий бірюзою мінарет, разом з Мевланом похований його батько та ще кільканадцять його учнів та дервішів. Мавзолей знаходиться в мечеті з досить великим подвір’ям та будівлями на ньому. В мечеті також знаходиться зібрання релігійної та філософської літератури 9 - 15ст. та борода Мевлана. В будівлях на подвір’ї раніше жили дервіші, а тапер виставлені предмети побуту, одяг того часу та кілька інсталяцій на тему життя. Біля мавзолею знаходиться ще одна мечеть та старе кладовище.

Місто, що було столицею турків-сельджуків, має багату історію та відіграє значне релігійне значення.

Тут дуже багато різноманітних мечетей і дуже старих, і збудованих кілька років тому. В середині практично всі вони однакові: всюди встелені килимами, з великими люстрами і, звичайно, мінаретами. Міська рада розташована в звичайному старому будиночку біля ринку.

На одній з вулиць ми помітили католицький костел, але він нас практично нічим не здивував, хіба що присутністю в цьому місті.

Від костелу ми вулицею вийшли до досить великого пагорбу, всі його схили заполонив парк, а на самій верхівці розташувалась мечеть Аладіна 11 ст. з медресе при ній.

Зараз, крім мечеті, там ще й музей, але туди ми не потрапили. Обійшовши навколо, ми оцінили роботу давніх майстрів, спустилися вниз до музею археології. В основному, всі предмети в ньому пов’язані з релігією. Це кам’яні частини мечетей, мінаретів, вирізані вправним майстром дерев’яні двері з тисячами візерунків на них.

Сповнені вражень, ми виходимо на широку вулицю, якою їздить місцевий трамвай. Тут всього два трамвайні маршрути, але вони довгі і проходять з одного кінця міста в інший. За цією вулицею знаходиться широка площа, посеред якої знаходиться пам’ятник турецькій зброї і невеличкий фонтан.

По краям площі – дві старі мечеті, в одній з них також музей, а інша діюча.

Також на площі кілька башточок з конусними дахами. Це гробниці якихось видатних людей, але я не достатньо добре знаю турецьку історію, і їхні імена мені нічого не сказали.

За площею ми бачимо парк з великим фонтанчиком, в якому плавають лебеді. Вночі в фонтані вмикається підсвітка і фонтан починає грати всіма барвами веселки.

Наступний ранок ми починаємо з того, що йдемо за місто, і в те місце, звідки виникла Конья. Це передмістя знаходиться в невеликій долині з мальовничою річечкою.

Долина відділена від основної частин міста кількома горами. Перші поселенці з’явились тут кілька тисяч років тому, в скелях багато видовбаних печер, де вони знайшли собі прихисток.

Пізніше, з приходом християнства, тут збудували невелику православну церкву і кілька вуличок вздовж річки. А ще пізніше тут з’явилася мечеть. Недалеко від церкви тут знаходиться старе кладовище, але час стер практично всі написи з надгробних плит, зате на них залишилися хрести та якісь візерунки.

Трохи вище, між двома скелями, є старий міст, споруджений римлянами десь в 3 столітті. Важко уявити, як люди, не маючи ніякої техніки, спорудили таке диво. Судячи з усього, то був титанічний труд.

В цій же долині знаходиться невеличка свічкова майстерня, в якій й досі виготовляють свічки, деякі з них є справжнім витвором мистецтва.

З долини ми піднялись на пагорб, з якого відкривається чудовий краєвид на всю Конью.  На схилі пагорба росте багато дерев, які саме зараз цвітуть і справляють неймовірне враження. Здається, ніби весь пагорб пофарбований білою фарбою.

Намилувавшись деревами та видом на місто, ми вирушаємо далі.