середу, 15 червня 2016 р.

Польсько-українське прикордоння. Погляд з того боку кордону.

Грубешов. Любашов. Томашов. Ярослав
Цього разу у нас видалась подорож по містах  польсько-українського прикордоння. Певний час ця територія належала різним державам – була частиною Галицько-Волинського князівства, Речі Посполитої, Австрійської імперії, а також входила  в склад Російської імперії та була частиною Української Народної Республіки. Тож, відвідавши кілька дрібних міст, можна змалювати загальну картину з певними цікавими штрихами з кожного з них.



Кладовища.
На  старих кладовищах цих міст переплелась історія різних народів,  а також різних віросповідань, тут можна побачити могили римо-католиків, греко-католиків, а також православних прихожан.  Серед старих поховань  поряд з могильними плитами поляків (тобто, з написами польською мовою) часто можна зустріти  могили громадян російської імперії з написами староросійською, а подекуди й українською мовою.






На цій території, як і в першу, так і в другу світові війни, велися кровопролитні бої, тож поряд з кожним міським кладовищем знаходиться окремий військовий цвинтар де поховані  учасники тих подій – польські жовніри, легіонери і  навіть полководці. Іноді поруч з ними можна побачити скромні могили радянських солдат.




Щодо особливостей «убранства» кладовищ, варто сказати, що тут поруч зі свічками часто зустрічаються штучні, а не живі квіти, як у нас. Далі, в глиб Польщі, штучні квіти на цвинтарі скоріше виняток, ніж правило, а от живі – повсюди.


Ще одна особливість, яку ми не бачили далі на північ – якщо хтось помер, вішають оголошення на дошках по місту. Мабуть, так всі бажаючі можуть дізнатися й прийти на церемонію поховання. Іноді це виглядає досить абсурдно – розпродаж взуття, концерт рок-гуру і там само оголошення про чиюсь смерть… Але такі вже традиції тут.


Православні церкви.
Так як ця територія певний час належала Російській імперії, часто тут можна зустріти православні храми, в яких на даний час майже немає прихожан і вони є більш архітектурними пам’ятками, ніж культовими спорудами. Для католицької Польщі це є  певною цікавинкою, екзотикою, тож їх реставрують і бережуть в гарному стані такими якими вони були за часів Російської імперії, навіть написи збережені староросійською кирилицею.




Костьоли.
Ну і звичайно, яке польське місто без костьола, а то і декількох. В неділю вранці багато людей поспішають на месу, культові споруди навіть подекуди не вміщають всіх прихожан. Біля деяких костьолів є гучномовці, які дають можливість і у дворі долучитися до процесу. Костьоли побудовані в різних стилях, є навіть сучасні з трохи чудернацькою архітектурою. Але найбільше нас вразив дерев`яний Благовіщенський костьол в Томашові Любельському, який побудовано в 1782 році. Він по-праву вважається перлиною цього регіону. Він схожий на експонати в музеї Пирогово під Києвом. А атмосфера в середині однозначно – особлива. Поруч з костьолом є дерев`яна дзвінниця та залишки кладовища, а також гарненький парк з стаціями де віруючі влаштовують хрені ходи.





















Ринкова площа.
Серцем кожного старого міста  є ринкова площа. В кожному з міст де ми були, вони різні і незвичайні. В Грубешові ринкова площа є досить вузькою, одною з вуличок центрального кварталу – її оточують дво-, трьох-поверхові  будинки, побудовані десь в дев’ятнадцятому сторіччі. В Любашові ж ринкова площа досить широка, займає понад тисячу квадратних метрів, її краї обсаджені деревами. Обік неї  знаходиться міська ратуша в нео-готичному стилі, поруч з якою стоїть старий будинок, в якому зараз розташована музична школа. В центрі площі міститься стара міська криниця, яка в давні часи була джерелом води для цілого міста. Навпроти криниці можна побачити пам’ятник засновнику міста –Любеку. А в Томашові  на ринковій площі знаходиться перехрестя  двох головних доріг які ділять її на чотири рівних частини з кільцем по середині. Це локальна дорога, тому постійно переповнена машинами і не затишна. На одній з чотирьох частин знаходиться стара пожежна частина, а на іншій Гербатярня – будинок в псевдо-російському стилі, де за часів Російської імперії була чайна. Ще на одній стороні є фонтан, який красиво підсвічується вночі, а на іншій – інфоцентр для туристів під відкритим небом, стилізований під колони будинку, який там був раніше, з вбудованими моніторами та клавіатурами, під’єднаним інтернетом. Взагалі, площа в цьому місті була недавно відреставрована, тому виглядає досить сучасно, але і зі збереженим колоритом минулих століть. Взагалі-то географічно Томашув розташований неподалік від кордону з Львівською областю України, але через те, що до початку ХХ ст. місто належало до Російської імперії, його архітектура виразно відрізняється від навколишніх міст Східної Галичини.




















В Любачеві знаходиться стара греко-католицька церква, побудована одним з львівських архітекторів.




Пройшовши трохи далі від костьолу, можна потрапити на старе єврейське кладовище де знаходиться кілька десятків старих єврейських могил порослих травою майже в повну їх висоту. Цікава особливість – кладовище закрите для відвідувачів. На воротах висить табличка, що ключі можна знайти у такої-то особи за такою-то адресою.









Парк і фонтани.
Центральний парк Томашова після реконструкції виглядає просто неперевершено, особливою родзинкою його є ряд кольорових фонтанів. Акуратно розбиті доріжки, вздовж яких стоять лавочки. З одного боку парку знаходиться майданчик для ролерів і скейтерів, а іншого – естрада, де влаштовують концерти.







Старі кам’яниці
В кожному місті своя «старувка», будована в різні часи і в різних стилях але не менш цікава  незалежно від того, де вона побудована. 

















Люди.
Але найголовніше в кожному місті – це люди.  Тут можна побачити корінних українців, які ніколи не були в Україні, але досі бережуть свою мову і традиції. Поряд з тими українцями, що тут народилися, можна зустріти українських переселенців, що оселились тут не так давно і стараються бути схожими на поляків. Дехто з них тут вчився, хтось переселився зразу після розвалу радянського союзу і його майже не відрізниш від місцевих, а хтось переїхав не так давно і ще навіть не вкорінився тут. Серед поляків багато тих, хто говорить польською в перемішку з українськими слівцями, а багато й тих, що були переселені під час операції «Вісла» і мають в своєму лексиконі не одне німецьке слівце. Окрім тих людей, що тут мешкають  можна побачити як українських так і польських контрабандистів. Вони возять через кордон ті товари що завжди в ціні - алкоголь, тютюн, паливо в одну сторону і солодощі,  побутову хімію в іншу.