Грубешов.
Любашов. Томашов. Ярослав
Цього разу у
нас видалась подорож по містах
польсько-українського прикордоння. Певний час ця територія належала
різним державам – була частиною Галицько-Волинського князівства, Речі
Посполитої, Австрійської імперії, а також входила в склад Російської імперії та була частиною
Української Народної Республіки. Тож, відвідавши кілька дрібних міст, можна
змалювати загальну картину з певними цікавими штрихами з кожного з них.
Кладовища.
На старих кладовищах цих міст переплелась
історія різних народів, а також різних
віросповідань, тут можна побачити могили римо-католиків, греко-католиків, а
також православних прихожан. Серед
старих поховань поряд з могильними
плитами поляків (тобто, з написами польською мовою) часто можна зустріти могили громадян російської імперії з написами
староросійською, а подекуди й українською мовою.
На цій
території, як і в першу, так і в другу світові війни, велися кровопролитні бої,
тож поряд з кожним міським кладовищем знаходиться окремий військовий цвинтар де
поховані учасники тих подій – польські
жовніри, легіонери і навіть полководці.
Іноді поруч з ними можна побачити скромні могили радянських солдат.
Щодо
особливостей «убранства» кладовищ, варто сказати, що тут поруч зі свічками
часто зустрічаються штучні, а не живі квіти, як у нас. Далі, в глиб Польщі,
штучні квіти на цвинтарі скоріше виняток, ніж правило, а от живі – повсюди.
Ще одна
особливість, яку ми не бачили далі на північ – якщо хтось помер, вішають
оголошення на дошках по місту. Мабуть, так всі бажаючі можуть дізнатися й
прийти на церемонію поховання. Іноді це виглядає досить абсурдно – розпродаж
взуття, концерт рок-гуру і там само оголошення про чиюсь смерть… Але такі вже
традиції тут.
Православні
церкви.
Так як ця
територія певний час належала Російській імперії, часто тут можна зустріти
православні храми, в яких на даний час майже немає прихожан і вони є більш
архітектурними пам’ятками, ніж культовими спорудами. Для католицької Польщі це
є певною цікавинкою, екзотикою, тож їх
реставрують і бережуть в гарному стані такими якими вони були за часів
Російської імперії, навіть написи збережені староросійською кирилицею.
Костьоли.
Ну і звичайно,
яке польське місто без костьола, а то і декількох. В неділю вранці багато людей
поспішають на месу, культові споруди навіть подекуди не вміщають всіх прихожан.
Біля деяких костьолів є гучномовці, які дають можливість і у дворі долучитися
до процесу. Костьоли побудовані в різних стилях, є навіть сучасні з трохи
чудернацькою архітектурою. Але найбільше нас вразив дерев`яний Благовіщенський
костьол в Томашові Любельському, який побудовано в 1782 році. Він по-праву
вважається перлиною цього регіону. Він схожий на експонати в музеї Пирогово під
Києвом. А атмосфера в середині однозначно – особлива. Поруч з костьолом є
дерев`яна дзвінниця та залишки кладовища, а також гарненький парк з стаціями де
віруючі влаштовують хрені ходи.
Ринкова площа.
Серцем кожного
старого міста є ринкова площа. В кожному
з міст де ми були, вони різні і незвичайні. В Грубешові ринкова площа є досить
вузькою, одною з вуличок центрального кварталу – її оточують дво-, трьох-поверхові будинки, побудовані десь в дев’ятнадцятому
сторіччі. В Любашові ж ринкова площа досить широка, займає понад тисячу
квадратних метрів, її краї обсаджені деревами. Обік неї знаходиться міська ратуша в нео-готичному
стилі, поруч з якою стоїть старий будинок, в якому зараз розташована музична школа.
В центрі площі міститься стара міська криниця, яка в давні часи була джерелом
води для цілого міста. Навпроти криниці можна побачити пам’ятник засновнику
міста –Любеку. А в Томашові на ринковій
площі знаходиться перехрестя двох
головних доріг які ділять її на чотири рівних частини з кільцем по середині. Це
локальна дорога, тому постійно переповнена машинами і не затишна. На одній з
чотирьох частин знаходиться стара пожежна частина, а на іншій Гербатярня –
будинок в псевдо-російському стилі, де за часів Російської імперії була чайна.
Ще на одній стороні є фонтан, який красиво підсвічується вночі, а на іншій –
інфоцентр для туристів під відкритим небом, стилізований під колони будинку,
який там був раніше, з вбудованими моніторами та клавіатурами, під’єднаним
інтернетом. Взагалі, площа в цьому місті була недавно відреставрована, тому
виглядає досить сучасно, але і зі збереженим колоритом минулих століть.
Взагалі-то географічно Томашув розташований неподалік від кордону з Львівською
областю України, але через те, що до початку ХХ ст. місто належало до
Російської імперії, його архітектура виразно відрізняється від навколишніх міст
Східної Галичини.
В Любачеві
знаходиться стара греко-католицька церква, побудована одним з львівських
архітекторів.
Пройшовши
трохи далі від костьолу, можна потрапити на старе єврейське кладовище де
знаходиться кілька десятків старих єврейських могил порослих травою майже в
повну їх висоту. Цікава особливість – кладовище закрите для відвідувачів. На
воротах висить табличка, що ключі можна знайти у такої-то особи за такою-то
адресою.
Парк і
фонтани.
Центральний
парк Томашова після реконструкції виглядає просто неперевершено, особливою
родзинкою його є ряд кольорових фонтанів. Акуратно розбиті доріжки, вздовж яких
стоять лавочки. З одного боку парку знаходиться майданчик для ролерів і
скейтерів, а іншого – естрада, де влаштовують концерти.
Старі
кам’яниці
В кожному місті
своя «старувка», будована в різні часи і в різних стилях але не менш цікава незалежно від того, де вона побудована.
Люди.
Але
найголовніше в кожному місті – це люди.
Тут можна побачити корінних українців, які ніколи не були в Україні, але
досі бережуть свою мову і традиції. Поряд з тими українцями, що тут народилися,
можна зустріти українських переселенців, що оселились тут не так давно і
стараються бути схожими на поляків. Дехто з них тут вчився, хтось переселився
зразу після розвалу радянського союзу і його майже не відрізниш від місцевих, а
хтось переїхав не так давно і ще навіть не вкорінився тут. Серед поляків багато
тих, хто говорить польською в перемішку з українськими слівцями, а багато й
тих, що були переселені під час операції «Вісла» і мають в своєму лексиконі не
одне німецьке слівце. Окрім тих людей, що тут мешкають можна побачити як українських так і польських
контрабандистів. Вони возять через кордон ті товари що завжди в ціні -
алкоголь, тютюн, паливо в одну сторону і солодощі, побутову хімію в іншу.