У світі не буває новин про Македонію, ніхто сюди
не прагне приїхати під час відпустки. Коли Югославія почала розвалюватися,
Македонія тихо мирно стала самостійною країною. І все було б спокійно, якби не
Греція, яка категорично проти того, щоб Македонія називалася Македонією. Греція
наполягла на тому, що країна на половині карт світу вказана як «Колишня
югославська республіка Македонія». З тих міркувань, що, мовляв, якщо країна
буде так називатися, то з часом почне претендувати на ту частину Греції, яка
теж називається Македонією. Греки, наприклад, стверджують, що коли розвалилася
Югославія, то для нинішньої Македонії не знайшлося жодної обґрунтованої або
історичної назви, тому вони й взяли назву Македонія – земель, що по сусідству з
ними, але в складі Греції. Хто знає, так це чи ні, але тепер є дві Македонії у
світі.
Македонці в свою чергу теж не дурні, поставили у
себе в центрі столиці пам'ятник Олександру Македонському, хоча він ніякого
відношення до них не має. Але про все по-порядку:
Для нас Македонія стала останньою слов’янською
країною в цій балканській подорожі і зустріла нас дощиком, що час від часу то
сильнішав то слабшав. В’їхавши з боку Албанії, перше, що ми побачили в цій
країні - це Охрідське озеро. Воно вважається найглибшим і найдавнішим озером на
Балканах, яке зберегло свою унікальну екосистему. Озеро площею близько 2 600
квадратних кілометрів знаходиться на кордоні Албанії і Македонії. Воно лежить
на висоті майже 700 метрів. Його максимальна глибина досягає 288 метрів. Містечко
з однойменною назвою, що стоїть на озері, живе туризмом. Місцеві жителі
організовують регулярні водні прогулянки і не тільки. Тут можна побачити церкви
Святого Богослова Іоанна, Святої Софії, Пресвятої Богородиці та інші. Практично
всі вони побудовані в 10-12
столітті, хоча їхні фрески потьмяніли
від часу, а де-не-де зовсім знищені, але хоч краєм ока їх оглянути варто. Практично
у всі церкви вхід платний, навіть для місцевих прихожан хоча і дешевший, ніж
для іноземців, але як нам здається, несправедливо брати плату за вхід в діючу
культову споруду. Що дивно – в античний амфітеатр можна потрапити безкоштовно. Він
непогано зберігся і досі служить ареною для свят і фестивалів. Місця для
глядачів розташовані в бік озера і проти сонця, щоб виставу було добре видно в
будь-яку погоду. Раніше звідси відкривався чудовий вид на Охрідське озеро, але тепер
через міську забудову, його, на жаль, можна розгледіти тільки з верхніх рядів.
Однак вся панорама міста з амфітеатру як на долоні.
Ну і звичайно, як і кожне старе місто, Охрід має
міські оборонні мури і фортецю на самій верхній точці. Від неї вниз тягнуться
вузенькі покручені вулички старого міста, що закінчується аж біля набережної. В
самому його центрі можна побачити кілька пам’ятників Святим Кирилу та Мефодію,
Науму та іншим.
Охрід часто називають «Єрусалимом на Балканах»
через величезну кількість історичних пам'яток. На прилеглих до озера схилах
розташовується Національний парк Охріда.
Після відвідин Охріду ми вирушили до Скоп’є –
столиці Македонії. В Скоп’є, на відміну від Охріда, практично не збереглося
історичних пам’яток. Вони були зруйновані під час страшного землетрусу, що
стався в 1963 році. Місто відбудовували всім світом, тому багато міських вулиць
названі на честь різних міст і столиць світу. Тут можна побачити такі вулиці
як: Московська, Брюсельська, Лондонська, Гаагська і багато інших. Про цю трагедію
можна багато дізнатися в міському музеї Скоп’є (вхід безкоштовний), будівля
якого є живим свідком тих жахливих подій. Раніше це був міський вокзал. В
результаті землетрусу будівля серйозно постраждала, а її праве крило повністю
обвалилося. Після катастрофи місцева влада прийняла рішення не реставрувати
вокзал, а організувати в ньому Міський історичний музей. В пам'ять про
руйнівний землетрус над центральним входом було встановлено годинник, який
завжди показує 5:17 – час стихійного лиха 1963 року.
Щодо міста, то воно умовно ділиться на дві
частини. Старе місто Скоп'є - це історичний район, в якому збереглися будинки
ХII століття, старовинні мечеті, церкви та інші пам'ятки. В основному, він
заселений албанцями, які на старих вузьких вуличках розгорнули торгівлю всякою
всячиною - від ржавих цвяхів, до предметів антикваріату. У багатьох старовинних
будинках відкриті кафе, ресторани і готелі для туристів. Головними пам'ятка
Старого міста є древній Кам'яний міст через Вардар, церква Святого Спаса, лазні
Даут-паші та, звичайно ж, візантійська фортеця Кале, розташована на самій
околиці історичного району. Але найбільшою і найзначущішою частиною старого
міста є старий ринок Чаршія. Він є найбільшим ринком на Балканах за межами
Стамбула. З XII століття ринок був торговим центром міста і досі не втратив
своїх позицій. В османську епоху, коли на ринку було більше 30 мечетей, кілька
караван-сараїв, різних торгових лавок і інших турецьких споруд, статус Чаршія
помітно піднявся. Хоча на базарі домінує ісламська архітектура, тут також
розташовується кілька церков. У Старому ринку розташовується критий ринок,
збудований у XV столітті, вежа з годинником, побудована в XVI столітті, багато
мечетей, караван-сараї, в яких зараз розміщуються готелі, і інші історично
значимі споруди. В цій частині міста залишилися сліди ще османського панування
над цією територією, тож старе місто схоже на багато інших східних міст.
Нова ж частина міста, де живуть переважно
македонці, більш схожа на столиці європейських країн. В ній розташований
сучасний центр міста, тобто площа Македонія. Ця величезна площа дивує своїми розмірами.
На площі можна побачити безліч пам'ятників полководцям, царям давнини і різним
святим. Також на ній розташовані клумби, торгові центри, кафе і ресторани. У
центрі площі височіє величний кінний пам'ятник Олександру Македонському. Висота
пам'ятника складає понад 20 метрів. Біля підніжжя постаменту пам'ятника
розташовано 8 скульптур, що зображують солдатів з македонської фаланги. А
постамент, на якому стоїть грандіозний пам`ятник, ніби пласка тарілка височіє
над площею. Все це дійство – ще й величезний фонтан, де ритмічно змінюються
струмені води – вона подається то згори, то знизу. Вінчають весь цей
монументальний витвір мистецтва ще й леви. Викликають інтерес ще й мармуровий
пам'ятник царю Самуїлу і скульптура, що зображує Матір Терезу. Також тут можна
побачити пам'ятники героям македонського опору Дамі Груєв і Гоце Делчева. Взагалі
Скоп’є вражає своєю кількістю пам’ятників, їх тут неймовірно багато і вони тут
повсюди. Мабуть, немає в Македонії такої визначної особистості котрій би не
стояв пам’ятник. Королі, святі, поети, художники, політики, революціонери,
просвітителі та інші - пам’ятники їм можна зустріти гуляючи по центру Скоп’є. Цікаво,
на скільки душ населення в Скоп`є припадає один пам`ятник? Припускаємо, що в
світі не існує іншого такого міста, де їх стільки. Що цікаво, більшість з них
повстала протягом останніх років, коли почали втілювати новий план модернізації
міста. Може все це дипломні роботи випускників художніх вузів?
Кам’яний міст веде від площі
"Македонія" на протилежний берег річки. Цей міст був побудований, за
однією з версій, в XV столітті. Споруджений з великих кам'яних блоків, він
відмінно зберігся до наших днів.
В цій частині міста переважно сучасні будівлі побудовані
в своїй більшості в стилі класицизму та бароко. Тут знаходяться всі важливі
міські споруди - музеї, театри, філармонія та багато чого іншого. Також тут
знаходиться тріумфальна арка, кілька церков і будинок Матері Терези (його
модернізована реконструкція).
А зовсім поруч з Скоп'є можна помилуватися Каньйоном Матка, що розташований в 15 кілометрах від міста. Цей
мальовничий каньйон був створений річкою Тріска, що проклала свій шлях через
гірський масив. У 1938 році річку Тріску перегородили дамбою, завдяки чому
утворилося напрочуд гарне озеро з водою бірюзового кольору. Поруч з озером
можна побачити церкву святого Андрія, побудовану в XIV столітті. Церква - це
все, що залишилося від однойменного монастиря. Поруч з нею розташовані
пристань, ресторан і кафе. В каньйоні знаходиться також кілька печер.
Прогулянка вздовж каньйону викликає
неймовірне захоплення – могутні скелі нависають над річкою. Місцями вони з
поодинокою рослинністю, місцями повністю зелені. Кожен поворот, кожен виступ
запрошує помилуватися природними принадами. Нам пощастило, що людей було не так
багато, вони тільки зрідка зустрічалися на нашому шляху, тому тишею та ідилією
можна було насолодитися в повній мірі.
