Анталія... Погляд через призму...

Ми знайомимося з курортним містом Туреччини – Анталією. Його люблять всі курортники з СНД і не тільки. Хоча спокуса скупатися в Середземному морі була ще й яка, ми пішли вздовж продовгуватого зеленого парку до скель, що нависли над морем. Головною родзинкою парку є тридцятиметровий водоспад, який утворює річка, впадаючи в море. Вперше у житті ми бачили таке явище. Повноводна річка, падаючи зі скелі, піниться і розлітається на мільйони крапель, на яких утворюється веселка.

 Від водоспаду віє весняною прохолодою, в парку ростуть дерева та квіти. 

Узбережжям ми поступово наближаємось до центру міста. Порівняно з сучасним містом, старе місто зовсім маленьке, але воно має давню цікаву історію.

Місто почало тут будуватися дуже давно навколо маленької затишної гавані, яку сучасні кораблі навіть не можуть знайти, настільки вона маленька. Але античні судна були набагато менші, тому для них ця гавань чудово підходила. Вхід у гавань затуляють кілька мисів, утворюючи півколо з невеликою протокою між ними. 

Навколо форту і невеличкого міста виросла фортеця з високими стінами та ще вищими квадратними баштами. По мірі зростання міста виникла необхідність розбудовувати фортецю. Було збудовано кілька додаткових стін, кілька башт знаходились в середині. Втративши своє призначення, стіни стали непотрібними, тому їх розібрали, а башти почали використовувати за іншим призначенням: в кількох зробили крамниці, ну а деякі так і залишилися без змін, вони стоять, як пам’ятник на сторожі часу.

В старому місті збереглося безліч будинків 16-17 ст., кожен з них по-своєму унікальний. Крім будинків, збереглось кілька православних церков. Деякі з них з приходом мусульманства були перебудовані на мечеті.

 Та навіть не всі мечеті втримали тиск часу. Просто в центрі можна спостерігати руїни однієї з мечетей з урізаним мінаретом. Час невблаганний, одні споруди він руйнує, а інші, навпаки, старанно зберігає. 

Ми зупинились під однією з мечетей 10-11 ст., яка також варта уваги завдяки своїй круглій формі, колонам, аркам в середині та дивовижним перекриттям з кількох куполів зовні. Так, під цією мечеттю, знаходиться старий грецький водопровід, який має історію в два тисячоліття.

 В старому місті багато мечетей, є ще одна, яка заслуговує уваги, хоча не так сама мечеть, як мінарет біля неї. Він має закручену, спіральну, зовсім не звичну, форму. Є й інші башти й мінарети – особливо цікава стара годинникова башта.

 Просто над морем є ще одна башта, яка має квадратну основу, на якій зведена кругла башта.

 А внизу, в старій гавані, про яку я вже згадував, знаходиться кількадесят прогулянкових човників, маленьких катерів і вітрильників.

Стіни та сходи, що розпочинаються від самого моря, створюють враження, ніби ми знаходимось, як мінімум, в Карибській затоці в часи сміливих флібустьєрів.

 В найстарішому місті багато будиночків англійських і французьких колоністів, що переносять нас вже в Вікторіанську епоху.

 Також, у самому місті багато пам’ятників та скульптур. Це пам’ятники повстанцям, що на початку 20 ст. вибороли своє право на незалежність міста.

Крім історичних пам’ятників, багато контактних скульптур. Це і фонтани з голубами і фламінго, і діти, що граються. Особливо цікаві скульптури, що зв’язують стародавню історію людства з сучасністю. Це скульптури людей, одягнених в античний одяг з сучасними аксесуарами, мікрофоном чи мобільним телефоном. 

Крім стін, ряду скульптурі фонтанів, старе місто відділяє вулиця, по якій ходить старенький червоний трамвай.

 На цій вулиці головна перлина міста – це ворота Адріана. Воротами цю будівлю назвати складно. Вона являє собою кілька рядів колон з різними пілястрами з каменю та барельєфами, але те, що ця споруда збереглася, викликає захоплення.

 На цьому перелік цікавинок тут не закінчується, бо кожен будинок, кожна споруда по-своєму унікальні. Ну і, звичайно, з усіх боків тут відкриваються чудові краєвиди на море і гори, що ваблять до себе своїми білими верхівками.