Стамбул - столиця трьох імперій

До столиці трьох імперій веде багато шляхів. Нам пощастило останні кілометри нашої подорожі до неї долати на невеличкому паромі через Мармурове море. Паром йшов швидко, бо ми й спохватитися не встигли, як причалили до берега.

 Це одне з найбільших міст світу, розміри його сягають 1.538,77км², а населення близько 25 мільйонів, що дорівнює майже половині населення України, або населенню шести Угорщин.

 Стамбул є своєрідним містом між Європою і Азією і, поділений навпіл протокою Босфор, він має європейський й азіатський береги, чи то пак частини. Через Босфор можна перебратися на інший бік у кілька способів. По одному з мостів можна проїхати автобусом чи машиною. По воді ходить безліч паромів у різні частини міста, прогулянка на яких відкриває чудову панораму на берегову лінію міста.

 І ще один спосіб – скористатися підземним трамваєм Мармаросм. Це найшвидший спосіб. Для нього спеціально по дну Босфору проклали спеціальний тунель з монолітних бетонних частин, а потім засипали піском. Але хоча це і швидкий спосіб, та не такий цікавий, як водний.

Свою прогулянку ми почали від причалу, що зветься Бешікташ. Просто на узбережжі знаходиться своєрідний музей гармат. Тут виставлені гармати різних часів та різного призначення, починаючи від маленьких корабельних і до великих оборонних башт по 10 метрів завдовжки. Деяким з них по 500 років, а деякі зняли з кораблів не так давно.

Далі, у бік старого міста, знаходиться новий палац турецьких султанів Долмабахче, побудований в останні роки Османської імперії. Біля його величних воріт стоїть почесна варта.

 З іншого боку, перед входом, розбитий невеличкий пар, що починається невеликою годинниковою вежею, а закінчується такими ж ворітьми. В середині є фонтан з фламінго та кілька величних будівель.

 Поряд з палацом знаходиться мечеть. Далі по вулиці ще кілька мечетей і православних церков.

 Ще здалеку видно башту Галату, яку побудували генуезці.

 Біля башти старий цікавий райончик з будиночками 17-19 ст., по якому приємно погуляти. Зовсім неподалік від башти починається вулиця завдовжки 3 км. Від її початку і до кінця ходить маленький старенький трамвай початку 20 ст., який є символом міста.

 Вздовж вулиці також розташувались старенькі райони, які виходять до площі Таксім. На вулиці багато магазинів, галерей, кілька мечетей і православних церков, є навіть великий католицький собор.

 На цій вулиці в часи Османської імперії жили європейці, мабуть, на цій вулиці так багато костьолів і консульств. З башти Галата відкривається чудовий вид на все старе місто, на затоку Золотий ріг. А за ними ще більше цікавинок.

Перейшовши міст Галата відразу видно велику мечеть.

 За нею мереживом вуличок можна потрапити до різних цікавих місць. Піднявшись трохи вгору, можна потрапити на старий Єгипетський базар, де торгують різноманітними спеціями і приправами. Базар повниться різноманітними ароматами – кави, гвоздики, кориці, суміші перців та інших прянощів. 

За цим базаром практично відразу починається наступний. Це Гранд базар - ціле місто в середині міста. По його лабіринтах із тисячі рядів можна бродити цілими днями. Навіть дивно, як самі продавці знаходять дорогу до своїх торгових місць. Тут продають усе, що можна, десятки тисяч різноманітних товарів знаходяться саме тут.

 Біля базару розташований найстаріший університет Стамбула. Навпроти університету знаходиться велика площа, на якій височіє єгипетський обеліск, зміїна колона і залишки іподрому.

 А з іншого боку знаходиться Голуба мечеть – це одна з найбільших і найстаріших мечетей, яка в середині оздоблена кахлем синього і голубого кольорів. Її особливостями є 4 масивні колони діаметром 3,5 -4 м., які підпирають стелю. Шість високих мінаретів, мов голки, тягнуться до неба.

Поруч з мечеттю знаходиться фонтан, оздоблений мозаїкою, який вночі підсвічується різними кольорами. З іншого боку від фонтану знаходиться одна з найстаріших споруд Стамбула.  Це Ая -Софія. Її історія налічує понад півтори тисячі років. 

Тут молилися і візантійські імператори і султани Осанської імперії. Більшість мозаїк не збереглось, але ті, що лишились, чарують нас майстерністю підбору кольорів.

 Спочатку це була православна церква, не просто церква, а головна церква імперії. З приходом османів її переробили на мечеть, саме тому так вийшло, що на першому поверсі  є ложе султана, а на другому – ложе імператора.

Ложе імператора відділене від інших мармуровою вирізьбленою стіною з такими ж дверима. За ними молилися чи просто перебували церковні діячі, воїни чи інша знать. Один з найманих варягів знічев’я нашкрябав на мармуровому балконі якісь руни.

 Підйом знизу на другий поверх не зі сходів, а ніби з закрученого пандуса, яким постійно підіймаєшся чи то вгору, чи то спускаєшся донизу.

Одразу біля Ая-Софії починається палац Султана.

 Він відділений від навколишнього світу високою стіною, за якою знаходиться досить просторий парк, а за ними ще одна стіна, за стіною з величезними воротами є ще один парк, і вже за ним знаходиться сам палац.

 Ця суміш парків та стін зроблена, як- то кажуть, про всяк випадок. І для того, якщо ворог зможе подолати міські стіни і захопити саме місто, то султанський палац перетвориться на неприступну твердиню, яку взяти буде не можливо. Кілька разів козаки нападали на Стамбул, але до палацу ніяк не доходили. Та, з рештою, стіни та парки додавали затишку від всього, що діється  навколо, тут панує свій зовсім інший світ.

 Зараз в палаці знаходиться музей, де зберігається зброя, одяг, посуд та особисті речі султанів, які протягом 5-ти століть правили Османською імперією. 

Також в палаці знаходиться гарем де жили дружини султанів та їх діти.

 Також тут є кілька прогулянкових терас, звідки відкриваються чудові краєвиди. На терасах є кілька невеличких будиночків для відпочинку, в парках є кілька багатолітніх дерев, хоча деякі майже засохли, мабуть, в їх затінку прогулювався той чи інший султан.

 У центрі палацу знаходиться тронна зала, де приймав своїх підданих великий падишах.

 В одному з залів є чудова колекція різноманітних годинників. Тут кілька залів з відтвореними інтер’єрами. В багатьох з них справжні витвори мистецтва, зброя, перстні, нагороди, дорогоцінне каміння, серед якого діамант завбільшки з куряче яйце.

Унизу, біля моря, знаходяться напівзруйновані стіни фортеці Едікуле. Збереглися і Золоті ворота, на які князь Олег повісив свого щита. Це не єдина фортеця в Стамбулі. У найвужчому місці Босфору  знаходяться ще дві фортеці, які контролювали всю протоку.

А на невеличкому острівці є форт Кіз-Кулесі.

 Біля мечеті Сулеймана, що знаходиться майже в центрі похована його дружина Хюрем Хасекі. Її українське ім’я – Анастасія Лісовська, або ж просто Роксолана.

Прогулюючись по одному з парків, ми помітили, що на північ летять лелеки, мабуть, вони повертаються до України. Стало сумно й тужливо за Батьківщиною, тож настав час і нам збиратися в дорогу.

До побачення, древній Царгороде – Константинополю, до зустрічі, вічно молодий Стамбуле.