суботу, 30 липня 2016 р.

Белград





За всю історію Белград бомбували 40 разів, тому архітектурні пам’ятки що збереглися – це, скоріше, приємний виняток з загального відчуття пошарпаності, невлаштованості і відлуння кровопролитних балканських воєн.



Останні роки інвестори мають грандіозні плани – набудувати неймовірно високих будинків і нових кварталів в самому центрі. Не всі місцеві жителі цьому раді.

Несамовитого колориту з фільмів Кустуріци в Белграді не побачити. Це, мабуть, гіперболізоване викривлення попередніх епох та поколінь. Щось таке як «Операція Ы», чи «Пригоди Шуріка» про часи Радянського Союзу. Хоча, мелодії Бреговича все ж можна почуту у виконанні вуличних музикантів. Особливою популярністю користується мелодія з фільму «Життя циган», яку і виконують прямо на вулиці маленькі цигани – протяжна, тужлива, розчулює слухачів. Можливо, вона переможець за «вуличними касовими зборами», тому її і експлуатують. Також цікаво, що сербського письменника, майже сучасника, Мілорада Павіча в Сербії особливо і не знають (вибірка опитування не репрезентативна, тому на об`єктивність не претендує).


Головна гордість белградців - фортеця і парк Калемегдан. Весь комплекс - величезний форт в центрі міста, який руйнували і добудовували кілька десятків разів. Тут можна помилуватися на злиття Сави і Дунаю та симпатичні види Старого і Нового Белграду. Тут же знаходиться пам’ятник «Переможець». Також в фортеці варто зазирнути в військовий музей, або хоча б на безкоштовну відкриту експозицію військової техніки.




















У маленькій церкві Ружица в центрі фортеці на стелі можна побачити, крім історичних фресок, канделябри, зроблені з мечів, які ніби натякають, що раніше тут був склад зброї.








З Калемегдану можна прогулятись на вулицю князя Міхала – це найвишуканіша вулиця Белграда, фасадна частина столиці Сербії. Тут багато красивих вивісок, магазинів, барів і велике скупчення людей. Звідусіль долинають звуки творчості вуличних музикантів.






Вулиця князя Міхала виходить до площі Республіки – це  головна площа в Белграді і одночасно головне місце зустрічі молодих людей. Тут знаходиться Національний театр, Національний музей, пам'ятник князю Михайлу III і пам'ятник Браніславу Нушичу. Площа в її нинішньому вигляді починає свою історію після знесення Стамбульських воріт і початку будівництва Національного театру. Все це «пешачка зона», тому можна вільно гуляти і не стерегтися автомобілів.








Трохи далі знаходяться будівлі Парламенту, Міністерств, Головний поштамт та інші.





  

Також варто сходити в Сербську «Саграда Фамілія» - собор Святого Сави. Цей потужний довгобуд замислювався як найбільша православна церква в світі, яка вміщує 10 тисяч чоловік. Усередині бетонні, нештукатурені стіни й така сама долівка, і свічки поставлені прямо на будівельних лісах. Хоча увечері можна сісти в затишному парку і оцінити підсвічування цього велета.


Серби дуже люблять, шанують і поважають Ніколу Теслу. Є пам`ятники, музей, конкурс його імені, він задумливий та його формула зображені на купюрі в 100 дінар. Цікаво, власники компанії Тесла платять що-небудь за використання імені славетного вченого?


Ще нас зацікавила табличка на одній з вулиць – історія її перейменування. Думаю, багато українських вулиць заслуговують на подібні таблички. На фото без проблем зможете прочитати.

Сербська мова – слов`янська, використовують кирилицю і, як завжди буває, є такі слова, які звучать подібно до слів іншої мови, але мають зовсім інше значення. Наприклад, слово «куча» - означає дім. Але, не знаючи того, прочитавши вивіску, все можна зовсім не так зрозуміти.


І кілька слів про їжу. Цариця сербського фаст-фуду – плескавіца – це ще одна белградська пам'ятка. Насправді – це величезна котлета з овочами в булці. Набір овочів і приправ для плескавіци покупець зазвичай вибирає сам. Менший її брат шиш. Тобто російське висловлювання «шиш тебе» може набути зовсім іншого змісту в цьому контексті. До речі, що те що те – дуже смачне, тож, якщо вам будуть пропонувати, не відмовляйтесь.)
Взагалі Сербія цікава, самобутня і гостинна країна.