На сході
знаходиться один регіон в Грузії, куди однозначно варто потрапити – Кахітія. Це
столиця грузинського виноробства, а, як відомо, вино – це те, чим славиться ця
країна. В кожній сім’ї хтось робить вино і чачу, яку постачають іншим членам
родини. Кількість заготівлі просто неймовірна – десятками літрів. Восени в
Кахетії відбувається найцікавіше – збір урожаю і, власне, початок народження
вина та чачі. Нам пощастило побувати на винограднику – неозорі стрункі ряди, з
яких збирають солодкі ягоди. Там, де ми були, ріс темний, невеликий за
розмірами виноград, дуже солодкий. Звичайно ж, нас ним почастували та дали в
дорогу.
Також нам
випала нагода побачити, як готують хліб в тандирі. Нас навіть запросили в
середину до пекарні, де ми зняли відео. Вправні руки працівниць місять тісто,
роблять з нього продовгуваті хлібці, а потім приліплюють всередині печі
(тандиру), де вже горить вогонь.
Лише кілька хвилин і хліб готовий – витягають
його спеціальним пристроєм, дещо схожим на рогач.
В регіоні
Кахеті ми відвідали Телаві, Квареллі та Сігнахі. Сігнахі – це місто кохання,
дуже романтичне і приємне.
Розташоване воно на горі і оточене кріпосною стіною
(нині доступні до оглядин її залишки).
З міста відкривається незабутній вид на
Алазанську долину.
В місті мощені вулички, будинки з балкончиками,
безліч
пам’ятників,
фонтанів та скульптур.
В самому центрі умільці продають свій крам,
або
дурять наївних туристів безпрограшною лотереєю – хто до чого здатен. В місті є
будинок музей Піросмані. Це грузинський художник, історія якого стала відома на
весь Радянський союз, а можливо й за його межами, тільки без вказівки на ім’я.
Все сталося завдяки пісні, яку заспівала Алла Пугачева «Миллион алых роз».
Молодий художник до безтями закохався в юну актрису й щоб привернути її увагу,
зважився на безумний вчинок. Він продав все, що мав та купив багато-багато
троянд, які вона любила. Продовження романтичної історії не було, фаворитка
залишилася байдужою, а художник помер у злиднях. До речі, в Тбілісі на Пантеоні,
де поховані видатні люди Грузії, саме роблять пам'ятну дошку Піросмані.
Дорога вниз
була звивистою та красивою. Їхати з відкритим дахом – саме задоволення. Наступне
місто за маршрутом – Квареллі. Вулички прямі, перпендикулярні. Є кілька
маєтків, які тепер стали музеями,
церква,
центральна площа з Домом Юстиції (дуже зручна установа, яка полегшує життя грузинів по всій країні),
фонтан, стіна
фортеці,
але основне за чим їдуть сюди туристи – це екскурсія на знаменитий
винний завод Кіндзмараулі.
Не винятком були і ми. Приємна екскурсовод запросила
нас приєднатися до групи з російськомовною екскурсією. Було відчуття, ніби тобі
зараз відкриють якісь таїни процесу. В загальних рисах так і сталося. Під час
екскурсії нам показали та розказали процес виготовлення вина. Є дві технології виготовлення.
За більш древньою вино зберігається в великих, вкопаних в підлогу горщиках
(квеврах),
а за іншою, більш сучасною, називають її європейською – у великих
цистернах в окремому приміщенні.
За першою технологією використовують все разом
– і жмих і сік, а за другою – сік. Також нам продемонстрували знаряддя праці
виноробів, які використовувалися від древності й до нині, вони не дуже
змінилися.
На заводі є окрема послуга – прийняти участь в підготовці винограду
– в спеціальній дерев`яній ємності (схоже на напівколоду)
ногами товчуть
виноград. Так було з древності. Влаштовували свята збирання винограду, потім
всі разом товкли його таким чином. Зараз це вже просто весела розвага. Також
нам показали винний погріб, де зберігається вже готове вино в пляшках та бочках.
Було цікаво, як екскурсовод розказувала – в тому-то куті приміщення ви можете
побачити колекційне вино такого-то року, такого-то сорту винограду, найдорожче
з вин нашого заводу, а слухачі екскурсії просто ходили біля цих пляшок. Є вино
для масового продажу, для експорту, а також колекційне вино, яке роблять в
обмеженій кількості.
Основне від чого залежить смак вина – це виноград. Тобто,
якщо копнути глибше, то залежить все від погоди. Сировину завод вирощує
самостійно та приймає від населення. Вперше в житті ми бачили довгі черги
грузовиків, з кузовами заваленими виноградом. Там, де вони зазвичай чекають в
черзі біля заводу, навіть липкий асфальт. Також на показали фасувальний цех,
розказали процес та лабораторію, де перевіряють якість сировини та готового
продукту. Акцизні марки для експорту в різні країни наклеюють прямо на заводі.
Після чого, пакують в ящики і вино готове до подорожі. Збір врожаю – гарячий
час для працівників лабораторії. Вони мають перевіряти як виноград, так і
готове вино попереднього року, адже процес безперервний.
Після
екскурсії нас всіх запросили на дегустацію. Ми дегустували 4 види вина –
Кахурі, Кіті, Квареллі, Кіндзмараулі.
Кахурі – біле напівсухе, врожаю 2012
року, як сказала екскурсовод, врожай того року був гарний. Під час розповіді
невелика кількість вина опинилася в наших келихах. Екскурсовод порадила
покрутити бокал, щоб краще відчути аромат.
В букеті відчувався аромат
сухофруктів та сушених яблук, а післясмак – терпкість кураги. Білі вина прийнято
пити в охолодженому вигляді при температурі від 10 до 13 градусів.
Рекомендовано їх пити з білим м’ясом, куркою, рибою, грибами, сирами. Кіті –
біле напівсолодке, виготовлене з дуже рідкісного сорту винограду, вирощують
його нині лише на 10 га площі, за європейською технологією, врожай 2015 року. В
вині відчувався аромат цитрусових та ананаса. Всі ці аромати та смаки містяться
в самому винограді і під час виготовлення вина добре розкриваються. В цьому
вині можна було побачити бульки повітря – це свідчення того, що процес
ферментації було призупинено. Квареллі – червоне сухе вино із сорту винограду
Сапераві, який вирощений саме в Квареллі.
Його готують за змішаною технологією,
тобто спочатку все разом поміщається в металеві цистерни, а вже потім 9 місяців
витримують в дубових бочках. Вино 2013 року. Вино трішки терпке. Сапераві –
цікавий сорт винограду, який міняє смак при вирощуванні в різних мікрозонах. І
на десерт у нас було Кіндзмараулі – теж з сорту Сапераві, але вирощене в
мікрозоні Кіндзмараулі. В цій мікрозоні найбільш високоякісні врожаї. Вино
напівсолодке, 2014 року, 12 відсотків міцності. Прийнято поєднувати його з
десертами та фруктами. На смак відчуваються стиглі ягоди, а в післясмаку –
ожина. Всю цю інформацію ми дізналися від доброзичливого екскурсовода під час
дегустації. Взагалі, було неймовірно цікаво побувати і на екскурсії і на
дегустації.
Також в
Квареллі є печера, де зберігають вино і чудовий парк біля неї.
Ми з
задоволенням там погуляли, нас знов пригостили смачнючим виноградом – цього
разу зеленим. Біля печери є щось на зразок холу. Там прекрасна акустика і
невеликий колектив чоловіків в традиційному вбранні виконував грузинські пісні
своїми сильними голосами. Просто мурашки бігли по шкірі!
По дорозі до
столиці Кахетії – Телаві – ми зробили невелику зупинку біля монастиря на горі.
Називається він Гремі і виглядає знизу як казковий замок.
Всередині саме
відбувалася служба. Там дивовижна акустика і атмосфера, яку неможливо передати.
Звідусіль віє старовиною.
Телаві – столиця Кахетії, дещо більше за розмірами за
інші, відвідані нами в цьому регіоні міста.
На горі є замок, який, нажаль,
знаходиться на реконструкції,
парки, маєтки. Око радує 800-літній платан, який
не охопити, мабуть і 5 людям, якщо взятися за руки.
Також є милі ковані равлики
з скляним будиночком у формі діаманта.
Старовинні вулички, церкви – все робить
неперевершену атмосферу цього міста!
А ще в Телаві та його околицях знімали
фільм «Міміно». Ми проїжджали аеропорт, який так і називається - Міміно. А в Тбілісі ми бачили пам'ятник, присвячений цьому фільму.
