Лодзь – місто чотирьох культур

Кожне місто має свій шлях розвитку: одні міста будувалися в зручних гаванях, інші на перехрестях торгових шляхів, деякі були прекрасними військовими залогами, ну а деякі виросли завдяки промисловості, розвитку фабрик і заводів. Отож, третє за розміром місто в Польщі виросло завдяки промисловості. 

Ну і, звичайно, як і кожне більш-менш старе місто, Лодзь має площу Ринок, яка є серцем старого міста. В давні часи запахи овочів, риби, фруктів і домашньої птиці змішувались тут з багатомовним лодзьким говором. Зараз тут також проводять ярмарки. Поруч з площею Ринок знаходиться  костьол Успіння Богородиці. Цю величну неоготичну споруду  побудували на Костельній площі в кінці 19 століття. Костьол пишається своїм стильним іконостасом, вітражами і органом, а також іконою Лодзинської Богоматері.

 В іншу ж сторону від площі Ринок за невеликим парком розташований Палац Ізраеля Познанського. Найбільший текстильний магнат в Центральній Європі, який жив наприкінці XIX століття, - Ізраїль Познанський, був відомим філантропом. Не дивно, що купивши в 1877-му році будинок і землі поруч із власною фабрикою і будинками робітників, він вирішив побудувати свій персональний Лувр. Для цього був запрошений архітектор Хіларі Маєвський, який надихався французьким ренесансом.

  Після смерті Ізраїлю Познанського в 1900-му році його сини продовжили справу батька, і в 1903-ем палацово-парковий комплекс в стилі необароко був остаточно завершений.

Багата обробка зовнішніх і внутрішніх фасадів, алегоричні скульптури, еклектичне оформлення залів  вражало не лише сучасників фабриканта. Навіть через століття палац вражає розмахом. Саме тому в 1975-ому, після реконструкції, тут відкрився музей міста Лодзь.

Фабрика Ізраїлю Познанського розташована біля палацу. Її історія почалася в першій половині XIX століття, коли Ізраїль Познанський отримав від батька спадок, після чого примножив його. На фабриці, що займала раніше територію близько 30 гектарів, працювало понад 10 000 осіб.

Нині, на місці фабрики знаходиться просто величезний торгово-розважальний комплекс “Мануфактура”. Він славиться не лише в Польщі, але й у всій Європі. Територія сучасного центру перевищує 100 000 квадратних метрів, а також включає в себе 300 приміщень.

У комплексі є 15-тизальний кінотеатр, скейт-парк, роллердром, стіна для альпінізму, арена для лазертагу, боулінг, а також безліч ігрових кімнат, музеїв, дитячих ігрових і театрів.

Неподалік фабрики є будинки робітників, їдальня іі зовсім не типовий для Польщі дерев'яний костьол.

 Трохи далі розташоване міське кладовище, яке б могло потягатися з львівським Личаковим чи київським Байковим. Тут поховані великі промисловці, вчені, актори, художники, національні герої  і просто жителі міста. Серед безлічі історичних надгробків привертає увагу своєю монументальністю мавзолей фабриканта Шейблера, схожий на невеликий неоготичний храм.

Площа Свободи розташована з іншого боці від Мануфактури. Це центральне місце в усьому місті, площа має форму правильного восьмикутника завдяки правильно побудованим навколо неї будівлям.

Свою сучасну назву площа отримала після того, як Польща отримала незалежність в 1918 році. До цього часу площа іменувалася Новим Ринком.

В центрі площі знаходиться пам'ятник Тадеушу Костюшку.

Від площі Свободи починається вулиця Пьотрковська-головна пішохідна артерія Лодзя. Саме тут розмістилися всі основні визначні пам'ятки міста: пам'ятники, собори, палаци, музеї, власна «Алея Зірок» і сама великиа графіті в Польщі. Одних тільки ресторанів тут налічується більше сотні, не кажучи вже про численні модних бутіках.

У парадній частині вулиці розташовані розкішні особняки багатих фабрикантів, а в кінці вулиці промислові будівлі, які наприкінці минулого століття перетворилися в музеї. Так, у витонченому будівлі «Білій фабриці» зараз розташувався музей текстильної промисловості, а в стінах Вілли Леопольда Кіндерманна - художня галерея. З пам'ятниками видатним городянам:  Трьом фабрикантам, Роялью Рубенштейна, Скриньці Реймонта, Лавочці Тувіма сусідять кумедні скульптури, такі як "Безіменний електрик", чемодан, якого часто використовують як лавочки і вухасте ведмежа. Ще одна цікавинка - пам'ятник Жителям Лодзі межі тисячоліть - це майже чотирнадцять тисяч бетонних плит з бронзовими табличками, на яких написані імена жителів Лодзя, які так чи інакше вплинули на історію міста.

Ідея подібного меморіалу прийшла в голову архітекторові Збігнєву Бінчеку в 1999-му році. А в грудні 2000-го між вулицями Тувіма і Наврот в центрі міста були покладені перші сорок базальтових блоків. Але виявилося, що вони були занадто слизькими, тому згодом їх замінили бетонними. Зараз «алея імен» посередині проїжджої частини дороги завширшки півтора метра і розтягнулася на триста сорок метрів.

 Ближче до кінця вулиці височіє два величні храми. На площі Іоанна Павла II височіє готичний кафедральний собор св. Станіслава Костки. Площа Іоана Павла II в Лодзі, розташована на перетині центральних вулиць Пьотрковська і Костки, колись була фабричним ринком. Тут торгували текстильними виробами із сусідніх мануфактур.

У центрі площі височіє світлий готичний собор Святого Станіслава Костки, споруджений за проектом Еміля Зіллманн в 1912 році. Будівництво тривало одинадцять років, тому свою лепту внесли ще кілька австрійських архітекторів. Різьблена вежа, що вінчає храм, з'явилася тільки в 1927 році, завдяки архітектору Йозефу Кабан-Корскі.

Біля входу в костел стоїть бронзова скульптура папи Іоана Павла II, який в 1992 році присвоїв костьолу статус Кафедрального Собора. Після його смерті площа стала носити ім'я глави католицької церкви. У тіні Кафедрального Собору, висотою 100 метрів, встановлені також пам'ятники ксьондза Гнату Скорупко і Невідомому солдату.

Євангелічно-Аугсбургский Костел Святого Матвія - це одна з найкрасивіших церков живописного Лодзь. Вона розташована на Пьотрковській вулиці трохи далі площі Іоана Павла ІІ. 

Історія костелу була розпочата в XVIII столітті, тоді його звели за проектом двох місцевих архітекторів в готичному стилі. Костел мають власну дзвіницю і приймає прихожан і по сей день. У східній частині костелу споруджена висока вежа зі шпилевидним дахом.

Фасад будівлі прикрашений різьбленими балюстрадами і орнаментами. Внутрішньо убрання святині включає в себе різноманітні фрески, мозаїки і настінні розписи.

Дах будівлі має форму хреста і забарвлена ​​в ніжно-помаранчевий колір. Костел св. Матвія, відомий чудовою акустикою приваблює любителів сакральної музики.

 Трохи далі по вулиці знаходиться "Біла фабрика" і палац Людвіга Геєра.  Фабрика побудована в 1835 році,  і була одною з кращих промислових підприємств свого часу.  Зараз в ній знаходиться відомий текстильний музей в якому знаходиться унікальна колекція прядильного обладнання і ткацьких станків.  Поряд з фабрикою знаходиться єдиний в країні музей дерев'яної архітектури початку 19 століття.

 Палац був літньою резиденцією відомого польського текстильного магната. Будівля палацу було зведено в XIX столітті в стилі неокласицизму. Фасад будівлі прикрашають різьблені орнаменти і балюстради, а його внутрішнє оздоблення виконано в старовинному, витриманому стилі.

Усередині палацу, в недоторканному вигляді збережені зразки старовинної італійської та польської меблів, різьблені сходи і мармурові колони. На деяких вікнах видніються різнокольорові вітражі.

 Трохи далі від Білої фабрики розташований комплекс Ксенж Млин, що включає в себе промисловий ансамбль підприємств і фабрик, пожежне депо, залізничний вокзал, лікарню, школи ну і звичайно будинки працівників.

Комплекс був створений в кінці XIX століття місцевими впливовими підприємцями, які хотіли в першу чергу примножити свій стан, а так же створити безліч робочих місць для своїх земляків.

Територія комплексу займає простір в більш ніж 110 000 квадратних метрів, колись тут виготовлялися найрізноманітніші вироби і кипіла робота, тепер же це широкомасштабний історичний центр місцевого виробництва.

 Поряд з палацами розташовані кілька палаців місцевих фабрикантів. Серед них палаци Едуарда Хербста, Карла Шейблера і Оскара Кона. Зараз в цих будівлях знаходяться музей сучасного мистетства, музей кінематографії і вища школа кінематографу і театру.

Є ще кілка цікавих палаців, вони знаходяться  неподалік алеї Т. Косттюшки, це палаци Карла Познанського і Леопольда Кіндермана. Вілла Леопольда Кіндерманна вважається кращим прикладом архітектурного стилю модерн в країні.

 Вілла була споруджена в 1901 році видатним архітектором Густавом Гутентегером. Замовником вілли був багатий місцевий підприємець Л. Кіндерманн.

Екстер'єр будівлі прикрашений квітковими елементами і розписами, а біля парадного входу виси орнамент у вигляді яблук, через це віллу іноді називають «будинком під яблунею». В інтер'єрі будівлі так само використані квіткові орнаменти, листя каштанів, маки, троянди та яблуні. На деяких вікнах вілли маються барвисті вітражі із зображенням богині ранку в зеленому вбранні і з квітами в пасмах волосся.

В даний час в будівлі вілли дислокується художня муніципальна галерея міста.

А в палаці Карла Познанського дислокується міська Музична академія. Палац побудований в 1904 році в архітектурному стилі флорентійского ренесансу. Автором проекту виступив відомий архітектор Адольф Зелігзон. Екстер'єр будівлі представлений скупченнями пілястрів, рустованою облицюванням, ошатними розписними стінами, балюстрадами і вікнами з фігурними завершеннями в кутових різалітах. Палац відділений від вулиці Пьотрковській високим металевим кованим парканом з маскаронами і гербовими щитами з нанесеною на них буквою «П». Сходи до палацу виконана в стилі необароко і прикрашена вітражами надзвичайної краси.

 Є ще одна цікавинка в Лодзі, в загалі то ніби нічого особливого, але як для католицької Польщі то це дещо... Мова йде про православний Собор Святого Олександра Невського. Святиня була зведена в 1884 році у візантійському архітектурному стилі. Автором проекту виступив відомий польський архітектор Хіларі Маєвський. Після численних воєн і битв, храм довелося реставрувати вже в 1902 році. У 1948 році святиня отримала статус вже кафедрального собору. У 1971 році собор Святого Олександра Невського був внесений в реєстр національних історичних і архітектурних пам'яток Польщі. В нинішній час святиня все так же приймає своїх городян і радує око шанувальників візантійського стилю архітектури.

Крім всіх вище перелічених цікавих місць, місто не перестає дивувати різноманітними спорудами промислової архітектури і просто житловими будинками. Воно самобутнє, не повторне хоч на перший погляд і ніби не дуже цікаве для пересічного туриста...