Ніцца - королівський курорт

Ніцца - місце, обране монархами і знаменитостями усього світу. Англійці організували тут кращий променад в Європі та увічнили себе в його назві. Це місто вміє надихати. Тут писали Чехов і Хемінгуей, творили Матісс і Шагал, які відобразили всі красоти Рив'єри та залишили свої роботи для музеїв. Але Ніцца надихає не тільки на творчість, а й на божевільні вчинки. Наприклад, поставити все на червоне в одному з кращих казино узбережжя, або підкорити знаменитий Замковий пагорб, щоб втомленим, але щасливим споглядати Ніццу з висоти. Єдине, що в Ніцці не надихає, так це галькові пляжі.

Майже 200 років тому розбірливі англійські монархи вподобали узбережжя Ніцци для поліпшення здоров'я, розхитаного туманами і безперервними дощами. З тих пір тутешній променад іменується королівським. На англійській набережній, що розширялася і розтягувалася, і в підсумку зайняла все узбережжя Ніцци, є все, що необхідно середньостатистичному монарху або знаменитості. Лазурне море, високі пальми, розкіш і шик прибережних вілл, ресторанів,  знамениті на весь світ блакитні парасольки і лавки.

Англійська набережна зберігає і трагічні історії. У 1927 році тут загинула Айседора Дункан - знаменита танцівниця, кохана у Сергія Єсеніна. Довгий шарф, який вона наділа в цей день на променад, намотався на вісь колеса її автомобіля і задушив її. Так і хочеться вигукнути: “Яка безглузда смерть!”

Старе місто Ніцци - це кілька мальовничих кварталів, буквально напханих пам'ятками архітектури, стародавніми храмами і просто кумедними кольоровими будиночками, які туляться один до одного на вузеньких, звивистих вулицях. По Старому місту краще гуляти без визначеного маршруту, не поспішаючи. Рано чи пізно дорога виведе на площу генерала де Голля, де знаходиться найбільший ринок міста.

  Незважаючи на весь колорит, в більшості кварталів Старого міста селяться люди небагаті. Але навіть бездомні в Ніцці живуть як королі. Наприклад, будинок Сенату, побудований в XVII столітті (нещодавно отримав статус пам'ятки архітектури і історії), віддано французьким урядом під нічліжку. І таких парадоксів в  Ніцці чимало.

Іноді, протискуючись між кривих будиночків, під розтягнутими над головою мотузками з мокрою білизною, так і побоюєшся, що тобі на голову за давньою французькою традицією хто-небудь виллє відро помиїв.

Палац Юстиції (або Правосуддя) являє собою будинок в типовому неокласичному стилі. Його побудували за два роки і в 1885-му в ньому вже розміщувалися кабінети суддів та відповідних служб.

У середні століття на цьому місці був домініканський монастир, що існував аж до французької революції, яка вибухнула в кінці XVIII століття. По закінченні революційних подій приміщення монастиря стали використовувати під казарми, а в 1882 році монастирський комплекс і зовсім зруйнували.

Хоча Палац Правосуддя - установа серйозна, щаблі будівлі приваблюють натовпи місцевих жителів і туристів. В основному тут любить проводити час молодь. Ближче до вечора вона окупує сходи, розташовуючись на них з напоями і фаст-фудом. Весела тусовка до ранку, особливо якщо на площу приходять виступати вуличні музиканти.

За палацом  Юстицій знаходиться Кафедральний собор Ніцци. Його почали зводити в 1649 році і освятили на честь Святої Репарати в 1699. Вважається, що він побудований за зразком церкви Святої Сусанни в Римі - у формі латинського хреста, з орієнтацією на схід і кольоровими кахлями в інтер'єрі. Але з роками вигляд храму змінювався. Наприклад, дзвіниця біля нього була побудована в 1757 році і склала з ним єдиний ансамбль, а барочний фасад з'явився в 1830-му. Остання велика прибудова - апсиди з обох сторін хору - була зроблена в 1903 році.

Що стосується Святої, на честь якої названий храм, то відомо, що родом Репарата була з Кесарії в Палестині і померла у віці 15 років, замучена римлянами за християнську віру. Обезголовлене тіло Репарати мучителі поклали в човен і вивезли її в Середземне море. За легендою, ангели доставили човен з тілом святої до Ніцци, в затоку, яка потім і стала називатися Затокою Ангелів.

Популярність до святої прийшла в Ніцці близько XI століття. Саме до неї зверталися в той час жителі міста з проханням захистити їх від чуми і холери. Але офіційно покровителькою міста Свята Репарата стала в XVII столітті, коли на місці каплиці, присвяченій їй, звели справжній храм.

Головний ринок Старої Ніцци  знаходиться на площі Салей, неподалік від Кафедрального собору. З вівторка по неділю тут торгують овочами, фруктами і квітами, а в понеділок за прилавками збираються продавці антикваріату. Севрський фарфор і старі мідні дверні ручки, вінтажний одяг і зламані фотоапарати - все упереміш.

Рішення віддати це місце під ринок влада міста ухвалила близько 1980 року. Саме тоді вони перетворили його на пішохідну зону. Що стосується квадратної площі, то починаючи з XVI століття вона належала Палацу герцогів Савойськх (його називають також іноді Палацом королів Сардинії). Адже до 1860 Ніцца входила до складу королівства Савойя. Під час Французької революції в ньому було відкрито шпиталь. Сьогодні ж у палаці, чий фасад виходить прямо на площу Салея, розміщуються офіси чиновників префектури департаменту Приморські Альпи, хоча будівля відноситься до числа історичних пам'яток.

В старому місті є ще кілька церков одна з них Нотр-Дам - римсько-католицька церква, розташована в самому центрі міста на вулиці Avenue Jean-Medecin. Цей неоготичний храм був побудований в 1864-1868 роках, так що він відносно молодий. Його архітектором виступив Луї Ленорман. Незважаючи на те, що базиліка Нотр-Дам не є собором, це найбільша церква Ніцци, а її прообразом послужив Кафедральний собор в місті Анже. Дві квадратні вежі церкви заввишки 65 метрів підносяться над центральною частиною міста, а східний фасад храму прикрашає троянда зі сценами Успіння Богородиці.

Інша ж каплиця Чорних будувалася в період з 1747 по 1770. І після освячення була передана братству Чорних. Члени його завжди одягалися в одяг тільки чорного кольору, а однією з їх місій був захист засуджених до страти від розлюченого натовпу. Крім того, вони доглядали за хворими, допомагали ховати померлих.

Будував каплицю туринський архітектор Бернардо Виттоне. Купол вирішено було розписати так, щоб у тих, хто молиться всередині храму, було відчуття відкритого неба над головою. Також привертають увагу яскраво розписані склепіння і велика кількість кольорового мармуру.

Коли в районі навколо площі Салей та каплиці почалися в 1980 році будівельні роботи та організація підземної автостоянки, на фасаді храму з’явились тріщини. Згодом церква пережила серйозну реставрацію, залишившись яскравим прикладом стилю бароко в Ніцці.

Площа Сен-Франсуа - одна з головних площ Старого міста Ніцци, проте її упорядкували лише на зорі XIX століття, коли була знесена каплиця Святого духа, а також цвинтар і сад, що належали францисканцям. Центральне місце на площі Сен-Франсуа займає міська ратуша, фасад якої прикрашений величними колонами. Правда, в цьому палаці сьогодні знаходиться не муніципалітет, а Будинок профспілок.

Починаючи з X століття на пагорбі Шато (або пагорбі Замку) текло розмірене міське життя. Тут височів замок, собор і безліч житлових будинків. На горі жити було безпечніше, адже з неї відкривався прекрасний огляд на всі боки, ворогів можна було помітити заздалегідь. Проте з часом народ став спускатися з пагорба і будувати будинки на узбережжі. У період з XVI по XVIII століття жителі Ніцци практично залишили пагорб, а замок був зруйнований в 1706 році.

Колишній житловий квартал в нижній частині пагорба в другій половині XVIII століття вирішено було віддати під кладовище. З часом воно перетворилося на некрополь, де стали ховати знаменитостей, знатних жителів міста, представників російських, англійських і французьких аристократичних родин.

Наприклад, тут знаходяться могили журналіста, письменника, автора «Примари опери» Гастона Леру, а також засновника автомобільної марки Мерседес Еміля Еллінека і його дочки.

Виділяється серед інших могила російського публіциста і філософа Олександра Герцена, який в 1850 році оселився в Ніцці. Відомо, що він захоплювався місцевим кліматом, проте щасливий тут не був. Від замку XII століття, який колись був центром тяжіння на вершині пагорба, залишилися тільки руїни і назва. Але руїни - далеко не найголовніше, для чого варто підкорити пагорб. Існує повір'я, що сходження на Замковий пагорб потрібно неодмінно здійснювати пішки. Звивистою стежкою, повз єврейське та протестантське кладовища, повз штучний водоспад, по тінистих алеях до самої вершини. Відомо, що на саму вершину цієї гори любив підійматися пішки філософ Фрідріх Ніцше.

На вершині гори розташовано відразу кілька оглядових майданчиків, звідки можна розгледіти крихітні фігурки людей на Англійській набережній, білосніжні яхти в порту, гігантські морські пороми і кольорові будинки Старого міста.

Ми з насолодою милувалися прекрасними видами, відпочили в тіні дерев, освіжилися під бризками фонтану. Час  поспішати вниз за новими архітектурними враженнями.

Наступна зупинка - Оперний театр. Він нагадує чудову паризьку Опера Гарньє, будівлю Опери в Ніцці стоїть у ряду найрозкішніших будівель міста. Театр існував тут ще з 1776 року і був неодноразово перебудований і розширений. Однак всі старання архітекторів і декораторів пропали марно: в 1881 році тут сталася пожежа, і театр згорів дотла. Зведення нового театру почалося в 1882 році, і керував роботами архітектор Франсуа Він, учень самого Ейфеля. Коштів не шкодували: запрошували кращих художників, використовували рідкісні та цінні матеріали. Контролював проект сам Шарль Гарньє.

Гранд-готель «Негреску», що знаходиться трохи далі від опери, - без перебільшення найбільш помпезний готель не тільки Ніцци, а й усього Лазурного берега. Побудований в 1912 році, він з перших днів своєї історії уславився ідеальним місцем розміщення для вимогливих клієнтів. Секрет бездоганного сервісу - натхненна ідея першого господаря готелю, румунського іммігранта Анрі Негреску. Мрією всього його життя було побудувати готель, здатний затьмарити своїми інтер'єрами, покоями і сервісом всі кращі готелі світу. І ця мрія збулася: для готелю пана Негреску був побудований розкішний п'ятиповерховий особняк із тепер знаменитою круглою баштою.

Тепер можна відійти подалі від інших визначних місць та будівель до православного храму. Як розказував один з російсьомовних гідів, храм Миколи Чудотворця є найбільшим православним собором за межами Росії. Але він значно перебільшив. Храм неймовірно схожий на московський Храм Василя Блаженного, став для російської імперії сумним символом. Церкву заклали на місці загибелі спадкоємця російського престолу цесаревича Миколи - сина імператора Олександра II.

З тих пір вчені-історики  припускають, як сильно могла б змінитися історія цілої держави, якби цієї смерті не сталося.

Побудована майже сотню років тому, церква Миколи не раз розширювалася, оскільки російська громада в Ніцці постійно поповнювалася новими емігрантами. Про це свідчить невеличкий Музей російської колонії в Ніцці, що відкрився в крипті храму.

Сам Собор можна роздивлятися годинами. Адже над його оздобою працювали майстри з усього світу: фрески писали італійці, хрести відливали французи, іконостас вирізали росіяни. Є в храмі і тутешня реліквія - ікона Миколи Чудотворця, що належала колись російському цесаревичу. Цей стародавній образ з часом потемнів, фарби потьмяніли. Але в середині минулого століття, коли ікону перенесли до вівтаря, сталося диво - вона прояснилася і проявилася. Хоча це теж мені видається просто красивою байкою…

В цілому, Ніцца чарує та заворожує, як архітектурою, так і бездоганно чистими пляжами з прозорою водою, де плаваєш поруч з екзотичними рибками. Тут справді варто вдягнути окуляри для пірнання та зануритися в цікавий підводний світ. От тільки велика галька додає клопоту, важко дістатися до води, але, як правило, всі дуже швидко пірнають у хвилі, вже не випробовуючи свої ніжки на міцність та витривалість. В спеку багатьох радують дивовижні фонтани, де малеча із задоволенням може провести чи не цілий день. Вода там то дзюрчить дуже притишено, то розбризкується дрібними крапельками, то нагадує туман, а іноді починає бити потужними струменями. Сонце пече, люди гуляють, купаються, засмагають, радіють життю. Ось таке воно – одне з міст французької Рів`єри.