Монпельє

Монпельє - столиця регіону Лангедок-Руссільон на південному заході Франції. Місто знаходиться на пагорбах за 10 кілометрів від Середземного моря, а 2000 років тому море хлюпало біля підніжжя міста. У Монпельє відчувається розслабленість півдня: на вулицях ростуть пальми, а місцеві жителі проводять вечори за столиками вуличних кафе.

Іменем героїні давньогрецьких міфів - Антігони - в Монпельє названо цілий квартал, що являє собою розтягнутий на кілометр комплекс житлових і адміністративних будівель в античному стилі. Його почали забудовувати в 1977 році, поклавши в основу вельми сміливий проект каталонського архітектора Рікардо Бофілл. Закінчили будівництво тільки в 2000 році. І тепер, прогулюючись від площі Комедії повз грандіозний торговий центр «Полігон», можна опинитися в цьому дивному «давньо-сучасному» світі, де античні форми відтворені за допомогою бетону, скла і сталі.

Починається Антігона з тріумфальної арки, де розміщується адміністрація міста, далі - прямі, як стріла, вулиці виводять до величезного олімпійського басейну, муніципальної бібліотеки і  впираються у води річки Лез.

Бульвари і площі цього кварталу носять характерні назви, як от: вулиця  Золотого перетину, Діоніса, Фессалії. А на вулицях розставлені копії відомих грецьких і римських скульптур, серед  яких Ніка Самофракійська, Венера, Зевс і Діана.

За античним кварталом знаходиться площа Комедії - улюблене місце зустрічей городян і гостей міста. Архітектурний ансамбль цього місця склався до кінця XVIII століття, коли до старовинних будинків, що оточували овальну площу, приєднали красиву будівлю Театру опери і комедії. Так виникла і назва площі.

Це місце - одне з найжвавіших у Монпельє. Тут повно кафе, де проводять час городяни. Біля фонтану «Трьох Грацій», зведеному в XVIII столітті, прийнято призначати побачення і зустрічі. Звідси ж зручно починати подорож по історичній частині міста. Крім того, саме тут влаштовуються найцікавіші культурні заходи, на кшталт осіннього винного ринку або Різдвяного базару.

За театром в старих кварталах збереглося кілька старих оборонних веж. Соснова вежа - одна з двох, що дійшли до наших днів оборонних веж Монпельє, яких в XIV столітті налічувалося 25. Свою назву вона отримала через дві сосни, що виросли на башті. Городяни дбайливо охороняли ці дерева, оскільки знаменитий провісник Нострадамус заявив, що місто загине, коли з вежі зникнуть сосни. Тим не менш, в XIX столітті дерева довелося прибрати, оскільки вони руйнували саму вежу. Але замість них забобонні жителі посадили на вершині два маленьких кипариси, які можна побачити і сьогодні.

Вежа Бабота, зведена в XII столітті, спочатку входила в комплекс оборонних укріплень Монпельє і пережила майже всі інші міські вежі, виросла до 53 метрів і прославилася завдяки винаходу парашута.

Вежа, чия назва перекладається як «зла чарівниця», добудовувалася протягом кількох століть. Спочатку вона використовувалася для військових цілей, потім сюди перебралися астрономи, потім товариство любителів голубів, а пізніше тут обладнали телеграф. Але найвизначнішою подією в багатовіковій історії вежі став перший стрибок з її вершини фізика Ленормана з випробувальною версією винайденого ним парашута. Сьогодні у вежі Бабота знову розміщується обсерваторія, хоча деякі зали пристосовані для тимчасових виставок.

Ще одним цікавим місцем є Кафедральний собор Монпельє, освячений на честь святого Петра в XIV столітті. Він вважається найбільшою спорудою в місті. Спочатку він був частиною монастиря Сен-Бенуа. Але в 1536 році собор став кафедральним. Грандіозну церкву, увінчану високими вежами, довгий час величали не інакше як Форт святого Петра. І справді,  в XVI столітті під час релігійних воєн собор не раз використовувався як фортеця то католиками, то протестантами.

У XVIII-XIX століттях храм набув сучасного вигляду, хоча ще якийсь час використовувався як один з корпусів Медичного університету. До слова, у цьому навчальному закладі викладав сам Нострадамус. Сьогодні собор є діючим, всередині можна побачити старовинний орган і вітражі на біблійні теми.

Тріумфальна арка розташовується на вулиці Фош в найвищій точці Монпельє, в 200 метрах на північний захід від Кафедрального собору. В давнину тут знаходився підйомний міст, по якому можна було перейти через рів до міської кріпосної стіни і воріт. У 1692 році лангедокський архітектор Шарль-Огюстен запропонував побудував за ескізами Франсуа д'Орбея арку, яка б виходила на королівську площу Плац де Рояле, побудовану на честь Людовика XIV. Будівля частково копіює ворота Сен-Дені в північному передмісті Парижа.

На спорудження Тріумфальної арки висотою 15 і шириною 18 метрів знадобилося близько 120 кубометрів вапняку, видобутого в кар'єрах околиць Монпельє, будівельні роботи йшли під керівництвом Філіпа Бертрана.

Променад Пейру, як називають його місцеві жителі, розташовується на міській височині за Тріумфальною аркою. Цей терасний парк розбили в Монпельє в XVII столітті на честь улюбленого в народі Короля - Людовіка XIV. Вдячні городяни навіть спорудили в парку кінну статую імператора, яку можна побачити і сьогодні. А ще через сотню років саме тут побудували так званий водний замок - водонапірну башту, що забезпечила місто питною водою.

Сьогодні променад Пейру - це мальовничий куточок із затишними алеями, високими деревами, витонченими фонтанами і дивовижними панорамами міста і його околиць.

Можна довго блукати його вузенькими, покрученими вуличками і милуватись неперевершеною архітектурою.

Ще одне з найцікавіших місць Монпельє - зоопарк, що розташовується на горі біля північної межі міста на правому березі річки Лез. Парк носить ім'я власника земель Анрі де Лунарії, який в 1910 році заповів їх місту. До 1939 року землею користувалися родичі Лунарії, а після їх смерті велика ділянка перейшла до сільськогосподарського інституту Монпельє.

У 1963 році Муніципальна Рада вирішив організувати на цій території парк, насамперед, для рідкісних і зникаючих тварин. Неоціненну допомогу в організації парку зробив професор-океанограф Думанж. Він визначив межі парку і подарував йому унікальну колекцію тварин, привезених з Африки, Америки, Нової Зеландії, і в 1964 зоопарк відкрився.

З роками територія, засажена типовими для Середземномор'я сухолюбивими рослинами, розширилася вдвічі, зоопарк продовжує розвиватися і в наші дні. Унікальність парку полягає в тому, що сприятливі умови створені для всіх: мешканці живуть в дуже просторих вольєрах практично у своєму природному середовищі, а відвідувачі можуть спостерігати за тваринами, не заважаючи їхньому життю.

У зоопарку представлено близько 145 різних видів тварин, площа парку становить 80 гектарів, протяжність стежок - більше 11 кілометрів. Є екологічна стежка, багато оглядових майданчиків, з яких відкриваються види на типові для півдня Франції вапнякові пустки, зарослі чагарниками і ароматними травами.