Світ за Очі: Тракай

Недалеко від Вільнюса знаходиться один із найцікавіших островів Литви - Тракай. Місто славиться дивовижними пейзажами і легендарним Тракайським замком. Перше поселення тут виникло ще в часи середньовіччя, коли на території міста були споруджені два замки, частково збережених до наших днів. Тоді Тракай був сильною і величною резиденцією Великого Князівства Литовського. Тут влаштовувалися прийоми для іноземних посольств, тут гостювали королі, співали пісні придворні співаки, стрибали блазні. Здавна Тракай був багатонаціональним містом. З кінця XIV століття тут поруч з литовцями проживали численні караїми, татари, поляки, серед яких були і православні торговці, ремісники, вихідці з древньоруських міст Твер, Київ, Новгород.

Місто на півострові, а точніше майже на острові, який зв’язаний дуже вузьким перешийком з сушею, починається з невеличких авто- і залізничного вокзалів. Для 90% відвідувачів саме вони відчиняють міські ворота. Через півострів проходить кілька вулиць, тож заблудитися тут неможливо. Першою на шляху постає невеличка кам’яна православна церква, побудована в 1863 році. Далі по дорозі знаходиться вже католицький костел Явлення Присвятої Діви Марії. Костел заснований самим Великим Князем Литовським Вітовтом. Костел прославився іконою Тракайський Божої Матері. Вважається, що ікона написана в Константинополі в 1123 і подарована Вітовту Великому в 1390 імператором Мануїлом II Палеологом.

Майже поруч знаходиться будинок старої пошти. Цей будинок побудували в 1810 р. монахи-домініканці. У 1864 р. із закриттям монастиря будівля перейшла до Управління поліції Тракайського повіту, а в 1887 р. тут розташовувалася поштово-телеграфна контора і жили її службовці. Зараз тут знаходиться дирекція Тракайського історичного національного парку.

Коло будинку знаходиться капличний стовп Св. Іоанна Непомука. Він поставлений в XVII в. на Ринковій площі міста як стовп для оголошень. Пізніше стовп отримав назву на честь Св. Іоанна Непомука, покровителя рибалок і оточеного водою міста. Життя багатьох людей міста зв’язане з озером і риболовлею, тому що Св.Іоан був визнаним покровителем рибалок і тих, хто плаває в озерах.

Тут, в Тракаї, знаходиться аж два середньовічні замки - острівний і півострівний. Замок на півострові - один з найбільших замків Литви, побудований в XIV ст. за часів правління князя Кейстута. Замок займав площу в 4 га і мав 11 веж різного розміру. Під час війни між Руссю і Швецією в 1655 р XVIII ст. на території півострівного замку домініканські монахи почали будувати костел. Через брак коштів будівництво не було закінчене. У XIX ст. в одному боковому вівтарі недобудованого костелу ченці облаштували каплицю, а в іншому - монастир.

Між замками знаходиться ще одна цікавинка - це Кераїмська кенаса. Понад 600 років в Литві проживає мала тюркська народність - караїми - одне з кримських кочових племен, яке привів із собою після військового походу на південь Великий Князь Литовський Вітовт і подарував їм право перебувати під захистом фортечних стін міста Тракай. Караїми були розселені між двох замків, на сьогоднішній вулиці Караїмів. У Тракай їм було довірена особиста охорона князя і мостів, що ведуть до острівних замку.

Острівний замок - це єдиний замок на воді у всій Східній Європі, чудовий приклад готичної архітектури. Замок побудований на рубежі XIV-XV ст.

Острівний замок був основною частиною оборонного комплексу міста Тракай. З волі великого литовського князя Кейстута тут мало бути місце його трону. Будівництво цієї фортеці на озері Гальве було надзвичайно складним. Для зведення замку були використані три острови, які були з'єднані за допомогою заповнення простору грунтом і камінням. Його поява на острові показує політичну і господарську міць Великого князівства Литовського.

Фортеця складалася з княжого замку і призамку. Глибокий оборонний рів був колись наповнений озерною водою і відділяв палац від призамку. Це була одна з найбільш неприступних фортець у всій Східній Європі: жодного разу за всю історію ворогам не вдалося його завоювати. Замок відразу став основною резиденцією Великого Князя Вітовта. Саме тут влаштовувалися розкішні прийоми і бенкети на честь іноземних послів і високих гостей, що з'їжджались з усієї Європи.