Світ за Очі: Краків - місто польських королів...

Ранок в Кракові зустрічав нас дощем, погода була така, що псувався настрій… О четвертій ранку ще не ходив міській транспорт і ми чекали, доки місто прокинеться. Зустрівшись з нашим новим знайомим Міхаелем, ми поїхали до нього, до місця нашої ночівлі. Залишивши речі, ми поспішили в старе місто.

Історична частина міста лежить в одному районі, який так і називається - Старе-Место. Саме там розташований замок і пагорб Вавель, християнський і єврейський квартали, квартали Нове-Место (NoweMiasto), Нови-Світ (NowyŚwiat), Kleparz, Okół, Piasek, Stradom і Варшавицкий (Warszawskie). У 1978 році ця частина міста була взята ЮНЕСКО під охорону. Старий Краків зберіг свій середньовічний вигляд. Місце колишніх оборонних стін теперзаймає бульвар, по суті, оригінальний за формою парк. Від старовинних фортифікацій залишився лише невеликий фрагмент з Флоріанськими воротами, декількомабаштами і барбаканом. Через них ми і потрапили у місто. Старе Місто, розташоване в кільці парків Планти, як із'явилися на місці зруйнованих на початку XIX століття фортечних стін.

Схема розташування вулиць Старого Містаз береглася з 1257 року до наших часів. Радують своєю красою стародавні кам'яні будинки, атмосфера цих вуличок будить уяву. Вузенькими вуличками вздовж старих чотирьох поверхових будинків вийшли на площу Ринок. Публічне місце Кракова – Ринок площею цілих 4 гектари. Його вигляд не уявляється без Сукенніце, Маріацького костелу, невеликого костьолу Св. Войцеха, Вежі-Ратуші та старовинних маленьких особнячків, які вишикувалися по периметру, кожен з яких має свою власну історію. До нині кожен день полуденний сигнал труби переривається, як колись він був перерваний татарською стрілою. На цьому місці вже в XIII столітті ставилися купецькі лавки.

На вході в Ринок увагу привертає один невеликий елемент, що протягує тоненьку нитку між нами і середньовіччям, а саме невеликий ніж, підвішений на ланцюжку. Цей ніж нагадує, що злодіям в середні віки за крадіжку на Ринку відрізали вуха.

У Маріацькому костьолі ми затримались перед прекрасним дерев'яним вівтарем роботи нюрнберзького скульптора Віта Ствоша, і замислились над тим, що ця краса створена ще в XV столітті. На маленьких вуличках, що виходять від Ринку або його оточують, сконцентрувалося все, що створює особливу атмосферу і неповторність Кракова. Перш за все, це пам’ятники архітектури – культові будівлі, монастирі, палаци, старовинні кам’яні подвір’я городян, університетські будівлі.

На одній з вуличок ми зустріли ресторацію з українською кухнею, але не стали заходити всередину, побачивши її нас огорнуло відчуття гордості за Батьківщину.

Ми ж пішли в бік Єврейського кварталу, скориставшись «free» туром. Старий єврейський квартал, який по-польськи називається Казімьерж, або Казимир. Квартал названий на честь польського короля Казимира. Думаю, що мова йде про короля Казимира III Великого, який правив у XIV ст. Справа в тому, що він відрізнявся особливою віротерпимістю і дозволяв селитися у своїх землях чужинцям, зокрема, євреям, яких виганяли з інших місць, і наділяв їх рівними з іншими жителями правами. Завдяки такій політиці він домігся економічного та культурного зростання в країні. Власне, такі зародивсяє єврейський квартал у Кракові. Серйозним ударом по єврейському населенню Кракова стала німецька окупація під час Другої світової – значна частина краківських євреїв була знищена. Тут же знаходиться і Історичний музей Кракова, розташований він у старій синагозі. Ми тільки заглянули всередину, на огляд вже не було часу.

У цьому кварталі багато синагог і вивісок на ідиші. Але їхній достаток оманливий - квартал дійсно був відновлений після війни , але єврейське населення не відновилося - фактично євреїв у Кракові залишилося дуже мало. Рухаємося далі по трасі «Забитко -Жидівських», тобто «Маршрутом єврейської спадщини», про що повідомляють відповідні таблички . Взагалі , на багатьох слов'янських мовах, у тому числі польській, слова «єврей» і «єврейський» звучать як «жид» і «жидівський» і не є образливими. Не знаю, чому у нас все навпаки ... Зупиняємося біля синагоги Ісаака. Табличка оповідає , що вона була побудована в 1638 р. на гроші місцевого банкіра Ісаака Якубовича. Ще впадає в очі в єврейському кварталі старий стан багатьох будинків. Як виявилося, це пов'язано з тим, що багато власників будівель загинули або пропали без вісти в ході голокосту. Ввстановити їх спадкоємців найчастіше неможливо, однак вони можуть раптово з'явитися, якщо місто на свої кошти відреставрує якусь будівлю. І такі прецеденти вже були. Тому багато будинків в єврейському кварталі знаходяться ось у такому стані...

Звіти ми пішли до ще в одне цікаве місце – до єврейського гетто часів Другої світової. Єврейське гетто Кракова було одним з п'яти головних гетто, створених владою нацистської Німеччини у Генерал-губернаторстві під час німецької окупації Польщі в ході Другої світової війни. Метою створення системи гетто було відділення «придатних до роботи» від тих, хто згодом підлягав знищенню. Перед війною Краків був культурним центром, де проживало близько 60-80 тисяч євреїв. Переслідування єврейського населення Кракова почалися незабаром після введення нацистських військ в місто 1 вересня 1939 в ході німецького вторгнення до Польщі. З вересня євреї були зобов'язані взяти участь у примусових трудових роботах. У листопаді 1939 всі євреї ,починаючи з 12-річного віку, були зобов'язані носити розпізнавальні нарукавні пов'язки. Було наказано закрито синагоги по всьому Кракову, нацистська влада забрала всі єврейські реліквії та цінності.

Споглядаючи сумні картини навколишніх будівель, ми вийшли назад до центру міста. Зробивши пару кіл по старих вуличках, ми знову вийшли до площі Ринок. В Кракові, як і в кожному старому місті, всі вулички ведуть до центру чи від нього. На площі ми бачили багатьох перехожих з трохи дивними паперовими пакетами, взагалі-то пакети були звичайні і нічим непримітні, окрім емблеми «Львівська майстерня шоколаду». Спочатку ми думали, що до Кракова приїхала якась екскурсія зі Львова, бо між цими містами досить невелика відстань, та за деякий час натрапили на сам заклад, звідки люди несли ці чудові пакетики. «Краківська майстерня шоколаду» нічим не відрізняється від Львівської окрім назви, хоча емблема та сама. Зайшовши всередину, ми ніби повернулися до Львова: все навкруги нагадувало це прекрасне місто. Від адміністратора ми дізналися, що ідея такої майстерні куплена у львів’ян по франшизі.

Пройшовши пару кварталів від площі, ми підійшли до стін ніби маленької фортеці. Це Краківський Університет. Польський король Казімєж Великий з дозволу Папи Урбана в 1364 р. заклав Краківську Академію, яка пізніше була названа Університетом Ягеллонським на честь її реформатора – короля Ягелла. В Університеті отримали освіту відомі вчені, такі як Микола Коперник і Кароль Войтила. Рік закладення єдиного в цій частині Європи університету ознаменувався ще однією подією: на Конгрес Монархів в Вавель з'їхалися знамениті правителі Європи. Пізніше на Вавельському пагорбі знаходилася столиця найбільшої держави тогочасної Європи – Монархії Ягеллонів. Сюди приїжджали артисти і мислителі зі всієї Європи. Еразм Роттердамський, запрошений королем Зигмунтом Старим, стверджував, що Вавель - це однин з найважливіших центрів гуманітарних наук.

Від університету ми пішли на Вавельський пагорб до замку. Вавельський пагорб, як стверджують обізнані люди, зосереджує в собі особливу енергію. На їхню думку, тут знаходиться восьме чудо світу. І не безпідставно: ще десятки тисяч років тому первісні люди шукали притулку в печерах цього відомого пагорба. У IX столітті Вавель був вже густо забудований.

В укріпленому місті правив владика слов'янського племені Віслян. Півтора століття пізніше польські королі визнали це місце відповідним для своєї резиденції. Могила одного з них - Владислава Локетка - була першою на Вавельському королівському цвинтарі. Незважаючи на те, що чудовий Вавельський Королівський Замок поєднує в собі архітектурні елементи різних стилів і епох , він по праву вважається видатним зразком Епохи Відродження. Прекрасні гобелени, виготовлені кращими голландськими майстрами, прикрашають приміщення замку, дерев'яні стельові кесони з характерними Вавельський головками залишають незабутнє враження.

Вавель уособлює душу Кракова й усієї Польщі. Тут, в Королівському кафедральному соборі, знаходяться трофеї, що свідчать про славу польської зброї: саркофаги монархів і склепи знаменитих поляків, численні твори мистецтва, каплиці, головною з яких є каплиця Зигмунта - архітектурний шедевр Епохи Відродження. У вежі цієї каплиці можна побачити відомий 11- й тонний дзвін "Зігмунт", який звучить в переломні моменти життя польської держави.

Вийшовши з замку і спустившись вниз з пагорба, ми зустріли дуже цікавий пам’ятник «Найвірнішому із вірних», це пам’ятник псові, який залишився вірним своєму господарю навіть після того, як господар помер.

Обійшовши навколо пагорба, ми вдосталь намилувались замком і повернулися в місто, але нам трапився ще один цікавий пам’ятник «Збручанський Світовид», що підкреслює те, що поляки і українці мають багато спільного.

Далі мимо пам’ятника Петра Скарги, великого польського просвітителя, і костьолу Петра та Павла, де студентам і всім охочим рівно о 12 дня демонструють дослід з маятником Фуко, ми знову повернулися до центру. Біля башти, що залишилась від Міської ратуші, нам зустрівся ще один цікавий об’єкт - це велика голова, що лежить на боку. Кажуть, що її Кракову подарував якийсь відомий скульптор, але який, ми так і не дізналися.

Вечір опускався на місто, і все навколо змінювалося. Нічний Краків засяяв новими барвами, ввімкнули під світку і вуличні ліхтарі, в вікнах замерехтіли вогники, а на небі зорі. Зробивши ще пару кіл по нічному центру, ми пішли в маленький хостел в центрі міста, де зупинилися на ночівлю.

Вранці, прощаючись із Краковом, ми натрапили ще на одну будівлю, призначення якої визначили безпомилково. Це оперний театр. Театр, як в багатьох інших містах, виглядав неперевершено: унікальний та неповторний, він був схожий одночасно і на інші театри.