Варшава, столиця Польщі

Після довгої безсонної ночі та важкого перетину кордону близько сьомої ранку ми в’їхали в Варшаву. Польська столиця несла дух Європи, все було якимось ніби не справжнім, дивним, незвичним, таким, ніби намальованим. Ніби все і звичне, і водночас інакше. 

Діставшись до центральної історичної частини міста, мені відкрилась панорама на пам’ятник Перемоги в Другій світовій війні у вигляді жінки, що занесла меч над головою. Пам’ятник ніби символізує саму Польщу, яка відчайдушно бореться з ворогами. На інший бік від простягався ряд будиночків з ліпниною та скульптурами на фасаді, критих червоною черепицею.

 Потім вуличка вивела на широку площу. Посеред площі стоїть колона Сизигмунда, це відновлена її версія вже в 1949, оригінальна колона лежить біля стін палацу. Сам палац теж відновлений в 70-х роках ХХ століття. Справа в тому, що в 1944 році за наказом Гітлера Варшаву практично зрівняли з землею. У результаті бомбардувань були підірвані всі історичні будівлі, в тому числі і прекрасний Королівський палац, від  якого залишилася одна арка.

Але після закінчення війни Варшаву і старе місто фактично відбудували заново на основі збережених старих планів, фотографій і малюнків. Зараз деякі туристи навіть не підозрюють, що Королівський замок такий молодий. Фасад будівлі оформлений досить скромно, але інтер'єри по-справжньому розкішні - яскравий приклад дуже рідкісного стилю раннього бароко. Навпроти палацу стоїть ряд цікавеньких різнокольорових будинків, ніби і схожих, і в той же час зовсім різних. Проходимо між ними і палацом вузенькою вуличкою - і опиняємось на оглядовому майданчику. Звідси відкривається чудовий вид на Віслу і на частину міста, що знаходиться на протилежному березі, стадіон та інші будівлі.

 Трохи перепочивши, ми зійшли по бруківці до мурів міста. Тут закінчується старе місто. За  будинками ми виходимо на площу Новий Ринок. Посеред площі стоїть своєрідний бювет у вигляді ведмедя на кулі. Ведмідь є своєрідним символом Варшави і часто зустрічається в скульптурах і барельєфах. Блукаємо вуличками старого-нового міста чи нового-старого міста, розглядаємо будиночки з квітами на підвіконнях. Відвідуємо кілька старих костьолів і повертаємось до старого міста.

 По дорозі зустрічаємо будинок-музей, де жила і працювала Марія Складовська-Кюрі, фізик, хімік, педагог, громадська діячка, що 1898 року оголосила про можливість існування нового, сильно радіоактивного елемента в руді уранової смолки. Її чоловік П'єр відмовився від власних досліджень, щоб допомагати Марії, і в тому ж році вони оголосили про існування двох радіоактивних елементів - полонію і радію. У 1902 році ними одержано один з цих елементів — радій. Обоє вчених відмовилися взяти патент на своє відкриття; разом їх було нагороджено медаллю Деві і відзначено Нобелівською премією з фізики разом з Антуаном Беккерелем.

 Відвідавши музей крива вуличка доведе нас до барбакану, оборонного укріплення біля північних воріт старого міста. Колись тут за всіма правилами середньовічної фортифікації був і підйомний міст, але до наших днів він не зберігся. Проходимо в середину, висота і велич замкових стін заворожує і переносить на сотні років тому в часи, коли будувалися ці оборонні споруди. Глибше за ними ховається старе місто і його центр – площа Ринок.

 Ринкова площа у Варшаві без обов'язкової ратуші, але в оточенні кам'яних різнокольорових будинків з красивими фасадами. Стару ратушу знесли ще на початку 19-го століття. У центрі площі замість неї знаходиться пам'ятник русалці - символу Варшави. Так, існує чудова легенда про двох русалок, що жили в Балтійському морі. Одного разу вони вирішили побачити світ і попливли в різні боки. Одна потрапила на північ до Копенгагена. Інша ж на південь - до Варшави. Варшавська Русалка, або як її ще називають, Сирена, запливла у Віслу і зачарувала всіх місцевих жителів. Уражена їхньою добротою, вона співала їм дивним голосом чудові пісні. Коли злі люди полонили її, місцеві жителі змогли звільнити свою улюбленицю, а вона в свою чергу заприсяглася захистити місто від усіх ворогів. Після площі Ринок ми рушили далі, проходячи повз старі будинки польської шляхти, вийшли знову до палацу. Звідти попрямували на Королівський тракт вже в нове місто.

Найкрасивіша вулиця Королівського тракту - Краківське передмістя. Так, по лівій стороні знаходиться палац  Радзивилів, де юний Шопен давав свій перший концерт. Тепер у цьому будинку знаходиться Рада Міністрів Польщі. Далі пам'ятки Варшави продовжує Варшавський університет. Його легко впізнати по прекрасних воротах, виконаних у стилі бароко. За ним пам'ятник всюдисущому Адаму Міцкевичу. За спиною великого поета-Костьол босих кармелітів Успіння Пресвятої Діви Марії та Святого Йозефа, до якого примикає палац – резиденція Президента Польщі.

Прогулявшись територією університету, ми вийшли до досить цікавого пам’ятника Миколі Копернику, польському астроному і математику, автору геліоцентричної теорії побудови Сонячної системи, які ніби увіковічена під його ногами у мармурі. Блукаючи по території університету, ми шукали ніщо інше, як легендарну бібліотеку, але вона виявилася трохи віддалена від самого університету. Варшавська бібліотека - справжній арт-об'єкт, головна прикраса якого - справжній сад на даху, куди може потрапити будь-хто. До речі, сад є однією з найбільших в Європі посадок на даху. І не дивно, що такий витвір мистецтва є улюбленим місцем студентів і молоді. Тут можна читати, дихати, розглядати Віслу і дахи старого міста. Верхній і нижній яруси з'єднані струмком. У     середині кілька кафе, книгарня. Що робить відпочинок ще більш прекрасним? 

Звідти по Королівському тракту ми рушили далі, через площу Трьох хрестів, з дивною круглою церквою в центрі, до Лазенківського парку. На шляху нам зустрічалися скверики і маленькі парки з безліччю скульптур, пам’ятників і гладко вистрижених газонів. 

Біля самих королівських садів Лазенківського парку знаходиться ще один знаменитий замок - Уяздовський. Від нього, до речі, відкривається чудовий вид на Королівський канал. Між іншим, саме в Лазенках знаходиться пам'ятник Фредеріку Шопену. Поруч з ним часто влаштовуються концерти класичної музики. На жаль, нам не довелось його почути. Але головна гордість і визначна пам'ятка Лазенківського парку - знаменитий Палац на воді. Це колишня літня королівська резиденція, побудована в 1784-95 рр.. Всередині можна подивитися колекцію живопису, а навколо - справжній зоопарк. Гуляючи уздовж палацу, ми злякались павича, що сидів на дереві і видавав неймовірні звуки. Дотемна ми насолоджувались парком. Наставала ніч, а разом і з нею закінчувалась наша прогулянка Варшавою.