Світ за Очі: Албанія

Якщо описати Албанію в двох словах, то про неї можна сказати що це країна бувшого комунізму, бункерів і мерседесів. А взагалі, самі албанці називають свою державу Шкіперія, що в перекладі з Албанської значить «країна орлів». Не зважаючи на досить низький рівень життя (можливо трошки вищий ніж в Україні), мешканці гордяться своєю країною і вважають її найкращою, демонструючи всім свій прапор і герб, які можна зустріти всюди, на одягу, будинках, прикрасах. Він є практично в кожному домі. Та й себе вони теж вважають найщирішими, найрозумнішими, найдобрішими і так далі… Хоча насправді гостинності їм не позичати.

До другої світової війни Албанія була практично середньовічною державою. Далось взнаки турецьке панування довжиною в кілька сотень років. Останній албанський король Зогу був цілком собі освіченою людиною, хотів добра для свого народу і потихеньку почав їх цивілізувати. Потім трапилася страшна війна, Албанію окупували італійці. У роки війни активно розвивався партизанський рух, керівники якого захоплювалися комуністичними ідеями. Після війни вони прийшли до влади. На чолі Албанії став молодий та ініціативний Енвер Ходжа. Енвер був великим шанувальником Йосипа Сталіна і почав будувати комунізм у своїй невеликій приморській країні. З роками диктаторський режим Ходжі ставав дедалі жорсткішими. Країна почала будувати бункери - всілякі доти і дзоти для захисту від зовнішнього ворога. Будь-якому комуністичному режиму обов'язково потрібен зовнішній ворог: він згуртовує населення країни, яке в єдиному пориві йде ... ну, наприклад, будувати бункери. Вони тут повсюди - і в центрі міста, і в саду під фруктовими деревами, і навіть на пляжі - спостерігають за шезлонгами і парасольками. При Енвері Ходжі на всю країну було менше тисячі машин. Всі вони належали тільки владній верхівці. Була повністю заборонена будь-яка релігія. Албанія оголосила себе першою в світі атеїстичною державою. Навіть в СРСР, де висаджували храми, офіційно релігія не заборонялася. У громадян не було навіть можливості вільного переміщення. Щоб поїхати до родичів у сусіднє місто, потрібно було писати спеціальний папір місцевим чекістам і отримувати дозвіл. Після смерті диктатора йому навіть збудували мавзолей, але після падіння режиму Енвера перезаховали, тож мавзолей зараз виглядає не дуже добре. Його будинку пощастило значно більше і зараз він знаходиться в досить непоганому стані.

Якщо брати столицю, то практично всі визначні місця знаходяться вздовж головного проспекту Тірани, що починається від історичного музею і йде до університету. На початку проспекту знаходиться площа Скандербека і пам’ятник цьому національному герою Албанії. Від нього між парками тягнеться ціла низка державних будівель: тут і міністерства, і кабінет міністрів, і президентський палац, хоча між них є кілька готелів та торгових центрів. Кінчається проспект перед університетом на площі Матері Терези. За університетом простягається великий парк з штучно створеним в ньому озером. Ну і звичайно є цілий ряд пам’ятників визначним особистостям Албанії.

Щодо культових споруд то вони практично всі нові. Єдина, що чудом збереглася мечеть Ефем Бей, що знаходиться на площі Скандерберга, побудована в 1789-1823 роках. Вона зіграла важливу роль у відродженні релігійної свободи Албанії. З прийняттям комунізму, під час тоталітаризму мечеть була закрита, і лише 18 січня 1991 року, не дивлячись на опозицію з боку комуністичної влади, десять тисяч людей наважилися взяти участь в протесті, в результаті чого мечеть знову була відкрита. Фасади мечеті прикрашені фресками, на яких зображені дерева, водоспади і мости, божественні страви - мотиви, що рідко зустрічаються в ісламському мистецтві. Мечеть Ефем Бей є найбільш відвідуваною в Тирані серед паломників.

Що до моря, то їх тут аж два. Хоча вони мало чим відрізняються від українського, такі самі брудні з недопалками та купами сміття на узбережжі. Ще й десятки торговців намагаються продати свій нехитрий крам штовхаючи свої візочки вздовж берегової лінії.

Що до транспорту, то навала автомобілів, особливо мерседесів (пліткують, що крадених), витіснили залізницю, яка зараз практично помирає. Окрім автомобілів тут можна побачити десятки саморобних транспортних засобів - перероблених на різний манер велосипедів, мопедів і мотоциклів.