Багато хто з
вас може бути здивований, але, можливо, ви вже бували на Балканах навіть не
виїжджаючи з України. Адже межі Балкан – це дискусійне питання. Одні «міряють»
Балкани по Дунаю, інші – по горам, а ще існує думка, що Балканський півострів –
це все, що лежить на південь від лінії Одеса-Трієст. За цією класифікацією
частина Одеської області, яка межує з Румунією та Молдовою і називається Бессарабією
– теж Балкани. Цікаво, що у Вікіпедії, почитавши статті різними мовами, можна
побачити, що різні країни дотримуються різних точок зору (ну або люди з різних
країн, які створювали ці статті, дотримуються різних точок зору). Отже, бували
ми в Білгород-Дрністровському, тобто в «українських Балканах», а тепер наш шлях
проліг далі на південь і першою нашою «справжньою» балканською країною стала
Словенія. Неймовірно-красива природа – ось що зачаровує з перших кілометрів.
Все здається таким, як на листівці – гори-гори-гори і все приправлене сонцем.
Вода смачна, можна пити прямо з крану, повітря чисте і, ніби дихається легше.
Країна невелика, тому завдяки нашому другу – Року – нам вдалося побачити багато
чого цікавого.
Перш за все –
до столиці Словенії – Любляни (не плутати зі Словаччиною і Братиславою). Вона з
усіх боків оточена горами та пагорбами, тобто на горизонті ти завжди бачиш не
відкритий простір, а гори – десь ближче, чи далі. Враження таке, ніби ти в
якійсь затишній місцині, улоговині, а навколо неймовірні пейзажі, особливо
казкові в західному сонці.
Любляна –
найбільше місто Словенії і проживає тут близько 300 тис. населення, тобто
враження мегаполісу, як ви можете уявити, не складається. Тут хочеться
розслабитися, гуляти по затишним вуличкам, насолоджуватися пейзажами. Але, не
думайте, що ви будете робити це на самоті і насолоджуватися атмосферою міста
наодинці – в центрі досить багато туристів. Всі разом ви будете розглядати
будинки в стилі ренесанс, бароко та арт нуво, знайдете багато скульптур, пам’ятників,
церков і просто цікавих місць.
Найвпізнаваніший
монумент Любляни – Драконів міст (міст Змія – так буде дракон по-словенськи). З
ним пов`язано багато міських легенд і про кохання і про героїв. Мосту більше
ніж 100 років (відкриття відбулося в 1901 році), він був серед перших
залізобетонних мостів в Європі, але і по нині Дракон оберігає спокій жителів
міста.
Інший цікавий міст знаходиться в самому центрі міста і називається
Трійчастим мостом. Він білого кольору, виглядає дуже нарядно, складається, ніби
одразу з трьох частин. Цим мостом можна перейти з одного берега на інший,
порозглядати фонтан Трьох Рік, архітектуру Ратуші, Собору святого Миколая, а
також все, що без проблем можна зазвичай знайти в центрі будь-якої столиці –
театри, університети, церкви. На центральній площі є цікава особливість –
місце, де постійно йде дощ – дуже приємно освіжитися в жарку погоду. Крок
вперед – і ти під невидимою «хмаринкою», крок назад – і тут вже сухо. Цікава
забавка.
Ще одна
родзинка міста – Люблянський град. Це середньовічна фортеця 13 століття, яка
розташована в центрі міста на високому пагорбі. Це була колишня резиденція місцевих
феодалів. Фортеця варта, щоб на неї залізти хоча б тому, що з її стін
відкривається прекрасний вид на старе місто.
Словенська
мова відноситься до групи слов`янських мов, але без підготовки її розуміти дуже
складно – тільки окремі слова. Її особливість – уникати голосних. От чомусь не
люблять вони голосних. Можете собі уявити слово з одних приголосних? Так, таке
буває. Наприклад, слово trg, що означає «площа» - в ньому зовсім відсутні
голосні букви. Але, не лякайтесь, найдовше слово без голосних складається лише
з 4 букв. Ця ж практика розповсюджується і на назви міст, наприклад італійський
Трієст (Trieste) на вказівниках в Словенії вказаний як Trst. Не знаю, від чого
походить ця традиція «економити» голосні, але так вже склалося історично.
Ще одна
родзинка словенської мови – вони називають Хорватію – Hrvaška (що вимовляється
як «хрвашка»), також є Češka, Norveška, Slovaška. Назви лише цих країн в
словенській мові закінчуються на «-шка», всі інші мають більше «традиційні» для
нас закінчення. От питання, якщо країна – Хрвашка, то як звуться її жителі –
хрвашки, а може ховрашки?)))) Нікого не хочемо образити цією грою слів.
Забігаючи на перед, скажемо, що і сама Хорватія і її мешканці нам дуже
сподобалися.
Крім приємної
атмосфери Любляни нам вдалося побувати ще в дуже цікавих місяцях. Одне з них –
Блед. Невеличке туристичне місто на березі фантастично-красивого озера. Вода
така прозора, ніби там і немає глибини. Можна докладно роздивлятися камінчики.
При цьому вода досить холодна. Все в оточенні красивих готелів, доріжок,
квітучих дерев. Посеред Бледського озера знаходиться острів, а на ньому каплиця
Успіння.
Також над озером на 130-метровій скелі височіє Бледський замок.
Краєвиди там не залишать байдужими любителів природи.
Ще одна неформальна
мігруюча цікавинка – музей автостопу. Ми натрапили на нього абсолютно
випадково. По суті, це приватна колекція однієї людини. Він же там і за екскурсовода
– Міран Іпавец. Мабуть, широко відомий в колах словенських автостопників. В
музеї є різні речі – від табличок з написами міст, куди він їхав до карти
маршрутів, від вирізок із газет та журналів зі статтями про нього до його книг,
квитки з громадського транспорту, банки з-під пива з відвіданих країн та навіть
ложечки для морозива. Тобто, якщо не викидати сміття під час подорожі, можна
привезти багато експонатів і за рік-другий відкрити свій музей.) Одне мені
цікаво – якого розміру він має рюкзак під час своїх подорожей.
Після Бледа ми
відвідали інші чудові маленькі містечка – Кранй та Радовлица. Природа тут
просто фантастична – скелі, гори, ріки. В центрі міста – старовинна площа,
церковні споруди. Місто Кранй відоме тем, що тут помер та похований автор
словенського гімну – Прешерн.
Найбільша
печера Словенії – Постойнська-Яма. Вона на стільки велика, що в середині
прокладена залізниця, а електрика там з`явилася раніше ніж в Любляні. Уявляєте?!
Неподалік від печери є Предямський замок. Він один з найстаріших в Словенії. До
речі, одне з значень слова «яма» в словенській мові – це печера. Спочатку він
належав рицарській династії Ямських. Середньовічний замок – просто витвір
мистецтва – він майстерно вбудований в скелю висотою 123 м. Фасад замку
прикриває вхід до гігантської печери. Цей замок має і свою кіно-кар`єру. В
ньому відбувалися зйомки фільму Джекі Чана «Обладунки Бога».
Містечка над
морем теж привертають увагу – Копер, Потророж, Піран. Розслаблена атмосфера,
близькість моря, будиночки в італійському стилі – все налаштовує на відпочинок.
Найбільше нас заворожив Піран – місто на узбережжі Адріатичного моря на
півострові Істрія. Туди можна доїхати безкоштовним електричним автобусом з
Порторож. Мандрівка триває недовго, але дарує приємні оку краєвиди з поєднанням
морської та небесної сині. Звивисті вулички дещо нагадують Венецію. Взагалі,
старовинна частина міста – це музей під відкритим небом. Хоча місто й
невеличке, але вузеньків вулички можна досліджувати кілька годин. Особливих
слів заслуговує панорама, яка відкривається з оглядового майданчика біля церкви
на горі – морські простори, гори, місто – все як на долоні. Тут можна провести
ще якусь годинку часу.
В Копері
однозначно варто відвідати центральну площу з Преторійським палацом – дуже
красива споруда з ХV ст. в стилі венеційської готики. Є ще кілька вуличок з не
менш цікавою архітерктурою. Центральний пляж міста переповнений людьми, тому
всі лежать буквально в притул один до одного, а віддалік від берега є
платформа, де можна перепочити. Її теж заполонили відпочиваючі і жодного
усамітнення там не знайти. Тобто, за більш комфортним морським відпочинком
треба їхати далі.
Немає коментарів:
Дописати коментар