Гент

Гент - це другий за розміром муніципалітет в Бельгії і четвертий за розмірами агломерат після Брюсселя, Антверпена та Льєжа. З населенням 65000 осіб Гент був четвертим за розміром європейським містом в XIII столітті. У Генті народились Шарль V Габсбург  і Джон Гаунт, герцог Ланкастер. Головні пам'ятки міста - середньовічний замок Гравестеен, собор Сінт-Баво  і витвір архітектури XV століття і багато чого іншого, але про все по черзі…

Наша прогулянка почнеться з Синктверплей в тіні величного замку графів Фландрії Гравенстейн. Ніде в світі немає такого масивного замку, що знаходиться в центрі міста. Той, хто приїде в Гент і не відвідає замку, побудованого в 1180 році, заслуговує потрапити в його темницю чи  на гільйотину, яка останній раз використовувалась в  1861 році. Темницю, гільйотину  і інші засоби тортур можна оглянути в стінах замку Гравенстен. На площі перед замком колись ходили графські курки, а зараз тут знаходиться кілька затишних кав’ярень, пташиний двір ще задовго до того, як в 1689 році тут відчинив свої двері старий рибний ринок з його прекрасними воротами,  де високо над входом сидить Нептун з золотим тризубцем, а по боках знаходяться Шельда (чоловіча фігура) і Ліз (жіноча фігура).

 Ми покидаємо старий рибний ринок і останнім поглядом оцінюємо замок Гравенстен. Далі ми повертаємо наліво і по мосту перетинаємо Ліве. У 13 ст. канал був першим штучним шляхом між містом і північним морем і тому мав велике значення в економічному плані.  Сьогодні він використовується лише  для прогулянок на човнах, занять каякінгом і спостереження за величними водоплаваючими птицями. Зліва в ряді будинків можна побачити єдину, що залишилася на все місто, дерев’яну торцеву стіну. Трохи далі знаходиться будинок «Коронованих осіб», з фасаду якого ці особи спостерігають за переправою. Карл 5 розміщений третім зліва в нижньому ряду. Якщо продовжити іти прямо, то можна потрапити на антикварну вулицю Гента.

 

А якщо повернути наліво, то можна побачити вулицю Ян Брейдестат, що наповнена безліччю маленьких кафе і ресторанчиків та магазинчиків, в яких можна придбати якусь дрібничку.  По дорозі можна побачити одну з перлин міста - Апельбрюкпарке – маленький, але затишний парк. Навпроти нього знаходиться Гентський музей дизайну, який може похвалитися як унікальною експозицією, так і виставками міжнародного масштабу.   І все  найцікавіше ще попереду, ще кілька метрів - і відкривається вид на Граслей і Корілей, які ще в 11 ст. утворили в Генті першу торгову гавань.  Будинки на лівому і правому березі річки Ліз є унікальними по своїй красі, дехто називає це місце одним з живописних міських видів в Європі. Багато хто призначає тут зустрічі, жителі Гента і туристи  можуть відпочити і насолодитись сонцем і гарною компанією на цій мальовничій набережній.

Піднявшись на міст Святого Михайла, можна побачити унікальну міську панораму, що зостанеться на довго в пам’яті, а час від часу буде навіть снитися. Біля моста знаходиться башта церкви Святого Михайла. За проектом вона мала бути  138 метрів заввишки, але так і не була добудована, плани по будівництву виявились занадто грандіозними і дорогими, тому на її будівництво до кінця просто не вистачило коштів. За церквою трохи далі вздовж річки видніється Хет Панд раніше тут був домініканський монастир і лікарня, тепер же ця будівля належить Гентському університету і використовується в якості культурного і конференц-центру.

З іншого боку видніються три величні башти. Перша - це башта церкви Святого Миколи, побудованої в 13 ст. в стилі «шельдської готики» з голубого каменю, що добувається в регіоні Турне. Справа від недавно відреставрованої площі Корентмарк знаходиться будівля колишньої Центральної пошти, що виглядає як велика тераса.

Зліва від церкви знаходиться Клейн Туркє, або ж «Маленька Туреччина» - вуличка з численними мансардними вікнами і середньовічними східчастими фронтонами. Це перша мощена вулиця в місті, повному запилених ґрунтових  доріг. Вулиця була побудована на основі оповідей Хрестоносців, що повернулися  зі Святої землі, яку потім говіркою називали Туреччиною.

Вуличка виводить до будівлі міської ради на Еміль Браунплейн. Вона виділяється новітньою архітектурою, її визначна особливість - це конструкція даху з використанням скла, дерева і бетону. Також під її дахом проводять концерти, танцювальні шоу та ярмарки.

Поруч  знаходиться будинок гільдії каменярів що поєднує в собі елементи  старого і нового стилів. Фасад будівлі шістнадцятого  століття довгий час був прихований за будинками робітників, побудованих пізніше. Він був настільки добре схований, що  точну копію будинку побудували на Граслей для всесвітньої виставки 1913 року. На верхній частині фасаду звертають на себе увагу шість маленьких чортенят, складається враження, що вони начебто танцюють.

Друга і найвища башта з панорами Гента - це дзвіниця, на шпилі якої сидить дракон, що охороняє жителів і свободу, яку місто отримало в 1180 році. До 1869 року, разом з міською вартою, дракон спостерігав за містом з висоти, чатуючи на загарбників чи, що більш вірогідно,  дивився, чи десь не почалась пожежа. Пожежі в ті часи неабияк спустошували міста. Тривожний міський дзвін мовчить уже давно, але в свою чергу карильйон часто радує своїми прекрасними мелодіями.  З 1999 року дзвіниця включена в список культурної спадщини ЮНЕСКО.

Собор Святого Бово колись був не більше, ніж маленькою приходською церквою. Сьогодні мало що залишилось від церкви, освяченої в 942 році. Найстаріші частини побудовані в романському стилі в 1150 році. Коли в 1559 році була заснована Гентська єпархія, церква автоматично стала Кафедральним собором. Собор є домом для десятків творів мистетства, в ньому також знаходиться найвидатніша робота фламанського живопису «Поклоніння містичному агнцю». В 1934 році одна з панелей його прекрасного вівтаря, «Праведні судді», була вкрадена. З тих пір любителі детективів і мисливці за скарбами невтомно шукають її…

Поруч знаходиться театр, з даху якого на відреставровану площу споглядає бог Аполон в супроводі своїх муз.

Повернувши на Бізекапельстрат через якихось 50 метрів, зрозуміли, що всі міські звуки пропадають, і лише інколи чути прекрасні звуки, наче їх видає невидимий музикант. Насправді, це грають студенти міської консерваторії, що знаходиться в будівлі Сиккель. Це будівля з двома невеличкими баштами і приватним колодязем, без сумніву колись належала дуже заможній родині. Не будемо забувати, що в п’ятнадцятому століття в Генті було 65 тисяч жителів і всього п’ять колодязів.

Пройшовши під дерев’яними опорами місточка, який насправді не є мостом, а лише таким собі балконом між будівлями, відкривається вигляд на вулицю, яка колись була головною. Опинившись перед двором Святого Георгія де в 1477 році зупинялася Марія Бургунська, можна помітити два з багатьох архітектурних стилів. Це «полум’яна готика» шістнадцятого століття  на правому фасаді та Італійське відродження на лівому. Зараз тут знаходиться міська ратуша, історія її інтер’єрів налічує понад 600 років.

Трохи далі знаходиться церква Святого Якуба - це серце «Генських свят», десятиденного фестивалю, що проходить тут кожного літа. Пройшовши вздовж фасаду церкви до «тотемного стовпа», можна помилуватись пам’ятником на честь виконавця народних пісень дев’ятнадцятого століття Карела Варі, який є засновником фестивалю «Генські свята».

Наліво від співака знаходиться «П’ятнична площа», яка протягом віків була центром суспільного і соціального життя міста. Тут святкували, зустрічали членів королівської родини, вирішували суперечки. В центрі площі стоїть пам’ятник Якубу Ван Артвельде, який вказує у бік Англії. В чотирнадцятому столітті в наслідок вибору підтримати англійського короля, Гент зміг зберегти нейтралітет і благополучно пережити Столітню війну. Завдяки мудрецю з Гента виробництво тканин виросло, як ніколи раніше.  Гент, як і раніше, називають містом Артверде, майже 700 років після його вбивства супротивниками.

Повертаючись з старого центру  до графських володінь, раніше цей район належав графу і не був частиною міста, не можна не помітити гармату «Божевільна Грета». Чавунна гармата величезних розмірів стоїть тут понад 425 років так і не зробивши жодного пострілу, вона пофарбована в оригінальний яскраво- червоний колір.

Трохи далі можна побачити прекрасний фасад, прикрашений барельєфами шести милосердь. Саме шести, тому що сьоме  – поховання померлого – на фасаді відсутнє, тому що архітектори  вирішили, що його сюжет занадто страшний.

Ще трохи далі знаходиться дворик Алійнів - це місце поклоніння, збудоване як покаяння за вбивство Хендріка і Сегера Алійнів. Також це місце служило пристанищем для нужденних жінок.

Ну і, повертаючись майже до початку нашої прогулянки, можна побачити Великі м’ясні ряди, де можна спробувати делікатеси східної Фландрії, від шинки «Ганда» до кубердонів. Це місце, де можна знайти справжню Генську гірчицю, адже Карл 5 вважав гірчицю обов’язковим доповненням до шинки.