середа, 7 вересня 2016 р.

Греція. Дельфи

Дельфи, одне з найдавніших міст Греції, розташоване на схилі гори Парнас, славилося в античному світі своїм храмом Аполлона і знаменитим дельфійським оракулом, до якого з'їжджалися для отримання пророцтва паломники зі всієї Ойкумени. Дельфи по праву вважалися центром всього еллінського світу.





Тут відбувалися Піфійські ігри - загальногрецькі святкування в честь перемоги Аполлона над Піфоном. Спочатку це були змагання поетів і музикантів, покровителем яких і був Аполлон, але з 586 р. до н.е. в програму ігор були включені і спортивні змагання. Останні Піфійські ігри пройшли в 394 р. н.е. В цей же час імператором Феодосієм I був остаточно розорений і закритий і храм Аполлона. В результаті археологічних розкопок, проведених в 1892 році, були відкриті залишки храму, театру, іподрому, кількох пам'ятників і багато написів, що дозволило відновити загальний вигляд святилища.

 
 


Руїни, що залишилися від храму Аполлона, датуються IV століттям до н.е. Але святилище на цьому місці існувало і в давніші часи - з кінця VIII століття до н.е. Священна дорога вела до храму Аполлона і була прикрашена трьома тисячами статуй. Камінь Сібілли стоїть на тому самому місці, де  за легендою, перша жриця-віщунка прорекла свої передбачення. Театр, побудований в V столітті до н.е., вміщував понад 5 тисяч глядачів.








На південному сході від храму Аполллона знаходиться святилище богині Афіни з руїнами храму IV століття до н.е. Збереглася ротонда - толос, призначення якої до сих пір залишається невідомим.



Стадіон, де проходили Піфійські ігри, зберігся досить добре. Він вміщував близько 7 тисяч глядачів і виконаний з вапняку з гори Парнас.




Вважалося, що кожен, хто прийшов в Дельфи, повинен здійснити ритуальне обмивання у водах священного Кастильського струмка. 









пʼятниця, 2 вересня 2016 р.

Греція. Метеори

Греція - країна, де старовину можна споглядати на кожному кроці: Афіни, Дельфи, Фіви і Метеори, скельні монастирі і свята гора Афон. Щоб описати ці всі чудові місця пішла не одна склянка чорнил. Про ці місця писали Платон, Арістотель, Гомер та багато інших.  Хоча це буде досить складно, але в кількох рядках спробуємо описати те, що нам вдалося побачити.

У горах Фесалії на півночі Греції знаходиться унікальне місце під назвою Метеори. З грецької "meteorа" перекладається як "той, що ширяє в повітрі" і це дуже точна назва для однієї із головних визначних пам'яток Еллади.




Формування загадкової форми скель комплексу Метеори відбулося в епоху більш 60 млн. років тому. У центральній частині Фессалійської долини, де знаходяться Метеори, колись було море або дельта річки, яка в неї впадала. В результаті тектонічних змін відбулося підняття земної кори і виплеск вод через Темпейську ущелину. Природа в перебігу мільйонів років руйнувала пухкі породи гірського масиву, оголюючи твердь базальтових ущільнень. Сьогодні ми спостерігаємо кам'яний гребінь з сотень стовпів, які виступають з основи Фессалійської долини.




Греція - батьківщина православ'я, і ​​не випадково історично так склалося, що в наступниці Візантії, на території сучасної Греції, знаходиться величезна кількість знакових пам'яток, монастирів і християнських святинь.







Скелі досягають висоти до 613 м. Метеори - це християнські монастирі, побудовані на гігантських обривистих скелях і велично спрямовані в небо. За деякими даними, перші споруди були зведені ще в XV столітті, а відлюдники з'явилися тут ще в 950-х роках. Вони піднімалися на кам'яні масиви за допомогою переставляння дерев'яних підмостків, укріплених на балках.





Але як відлюдникам вдалося звести споруди на такій висоті - досі залишається загадкою. Подейкують, для того, щоб лише підняти на скелю каміння для будівництва одного монастиря, йшло двадцять років.



У XVI столітті монастирі в Метеорі переживають період підйому і благоденства, збільшується кількість братії і число обителей доходить до 24. До нашого ж часу вдалося зберегтися лише шести монастирям: з них дві жіночих обителі і чотири чоловічих.




Велич і витонченість Метеор Греції, недосяжні розуміння злиття творіння рук людських і єства природи, все це нероздільно породжує особливу магію ширяючих вгору велетнів, витесаних з тверді, з шапками-монастирями, які вкривають  їх верхівки. Завислі в часі кам'яні велетні втомлено дивляться вслід допитливому мандрівникові, який безуспішно намагається помістити в свідомість побачене.






Байдужим це місце не залишає нікого.