Грузія. Мсхета.

Будучи в Грузії, ми просто не могли не побувати в Мцхеті, це не просто старовинна столиця Грузії, але і дуже важливе і святе місце для кожного грузина. Монастир Джварі - пам'ятник Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. З гори, на якій стоїть монастир, відкривається гарний вид на долину, де зливаються Кура і Арагві (з опису цього місця починається поема «Мцирі» Лермонтова). Саме місто гарно відреставроване, приємно пройтися по його вуличках та відчути місцевий колорит. Церкви відрізняються від тих, які ми бачимо на вулицях наших міст. Цікаво зазирнути й побачити місцеві особливості.

  

  

  

Грузія. Казбегі. Степанцмінда

З Тбілісі ми вирушили далі по Військово-грузинській дорозі. Кінцевою нашою метою було невеличке село Казбегі (зараз його називають Степанцмінда), яке знаходиться зовсім недалеко від кордону з Росією. Добралися сюди ми лише до вечора, похолодало настільки, що довелося з рюкзаків дістати шапки. А ми-то вже починали думати, що даремно брали з собою теплий одяг. Вночі було прохолодно, все-таки Казбегі знаходиться на висоті майже 1750 метрів. Вид, що відкривався, змусив нас забути і про холод і про втому.

І саме там, прокинувшись і визирнувши з палатки, ми були вражені величчю навколишньої природи: горами, гірськими річками, водоспадами і мінеральними джерелами... І це все в одному місці...

Одною з головних цікавинок, окрім звичайно Казбеку, тут є Троїцька церква. Вона побудована в XIV столітті і знаходиться на висоті понад 2000 метрів над рівнем моря.

Довкола просто неймовірна кількість мінеральних джерел. Мінеральна вода в Грузії є скрізь: вона ллється з-під землі, стікає з гір, б'є з-під каменів. Дуже смачна! Будь-яке з джерел з мінеральною водою грузини називають «Нарзаном».

Казбек справив на нас незабутнє враження. Що може бути краще гір? Так, тепер і ми скажемо, що тільки гори ...

Повертаючись назад, ми просто не могли пропустити Арку дружби народів. Вона встановлена ​​поруч з Хрестовим перевалом ще в 1983 році на честь 200-річчя Георгіївського Пакту про приєднання Грузії до Росії. Арка виглядає як напівкруглий оглядовий майданчик. А її край практично висить у повітрі. Вражає!

Коли ми проїжджали по Військово-грузинській дорозі повз Жінвальське водосховище, на якийсь час здалося, що ми в Раю :) Колір води, зелені острівці, і хмари, як в дзеркалі відбиваються у водному плесі. Це штучне водоймище. Для того, щоб його створити, довелося затопити кілька селищ. Але зараз Жінвальське водосховище - одне з основних джерел водопостачання Тбілісі.

Далі по дорозі знаходиться фортеця Ананурі. Ця середньовічна фортеця була побудована в шістнадцятому столітті для захисту навколишніх земель. У замку зберігся повний периметр стін, дві великі вежі і ще кілька дрібних. Кругла вежа зараз стоїть без перекриття, а у квадратної збереглися поверхи і сходи. На вежу можна піднятися до самого верху.