Ефес. Храм Артеміди - одне з чудес Світу

Все, як колись, як сотні літ тому:

Біля античних міст пасуться вівці,

А час іде, як грає на сопілці.

На півдорозі  від Денізлі до Ізміра є невеличке місто Сельджук. Можливо, воно й не варте було уваги, якби не величезна кількість цікавих місць, що знаходяться в його околицях.

Гарні природні умови дали поштовх для будівництва в цій місцевості одного з найбільших і найвідоміших міст античного світу. Мабуть до будівництва Ефесу тут також жили люди, але період розквіту цієї місцевості тісно пов'язаний з містом. Воно почало утворюватися біля лиману, який одночасно давав можливість невеличкому порту приймати кораблі і знаходився на певній відстані від моря, що захищало від негоди та нежданих гостей. В місті було кілька гімназій, театрів, храмів та багато іншого.

Візитівкою сучасного музею «Ефес» вважається фронтон бібліотеки, на якому між колонами стоять четверо муз.

 Але, крім фронтону бібліотеки, тут нічого майже не лишилось. Біля бібліотеки розташований великий будинок, що складається з безлічі малих. Це бувший будинок "розпусти". Також тут збереглось кілька вулиць з колонами вздовж них та іншими об’єктами. В багатьох будинках збереглись мозаїки на підлозі, колони, барельєфи і статуї.

 На одній із вулиць, зовсім поруч одне біля одного, стоять «Римські» бані і громадський туалет з водопроводом і каналізацією, на превеликий жаль, сучасні знаходяться в набагато гіршому вигляді і стані, ніж цей античний.

Ефес знаменитий перш за все одним з семи чудес світу храмом Артеміди. Ми, звичайно, знали, що він не зберігся, але була невелика надія, а раптом щось залишилося. На жаль, нічого немає. Від храму залишилися одні контури, та й то, не факт, що справжні.

В центрі міста знаходиться велика проща Агора, де збиралися древні греки на свята і не тільки. 

Навпроти Агори стоїть великий амфітеатр, що міг вмістити до 25 тисяч глядачів. Він побудований, як і всі класичні амфітеатри.

Від театру починається ринкова площа, що йде аж до порту. Вздовж театру розташовані маленькі будиночки, побудовані впритул один до одного. На одній з колон, що збереглися, якийсь лелека звів собі гніздо. Це поєднання давнього і сучасного заворожує.

 А за театром розташований стадіон, щоправда, вже добряче зарослий, на якому місцеві спортсмени готувалися до олімпіад. Пізніше навколо міста з’явиться стіна та інші оборонні споруди, а ще пізніше на горі буде збудована фортеця. З приходом християнства деякі античні храми зруйнували чи перебудували. Так, тут з’явився храм Діви Марії. В місті багато різних споруд, але визначити, що це і яке їх призначення, нам так і не вдалось.

Ще одною важливою деталлю, що вабить сюди різних паломників, є те, що тут провела останні роки життя Діва Марія. Коли в Римській імперії почалися репресії проти християнства, вона сюди перебралась разом з Іоаном Богословом. За однією версією, саме тут була написана Євангеліє від Іоана. Тож, крім античного міста, тут є ряд християнських святинь, таких, як дім Марії, грот семи святителів та інші.

З приходом османів це місто занепало остаточно, а поруч з ним виросло нове, що має свою, вже нову і іншу, історію.

Конья - столиця турків-сельджуків

Як нам здавалося на перший погляд, в Коньї небагато цікавих місць, але ми помилялися.  Хоча місто досить цікаве й велике, і, мабуть, за розміром не менше, а то й більше, ніж Анкара, все цікаве знаходиться в центрі. Пройшовши кількома старими покрученими вуличками, ми зустріли всього декілька старих цікавих будиночків. 

Головним визначним місцем є музей Мевлана, над яким здіймається покритий бірюзою мінарет, разом з Мевланом похований його батько та ще кільканадцять його учнів та дервішів. Мавзолей знаходиться в мечеті з досить великим подвір’ям та будівлями на ньому. В мечеті також знаходиться зібрання релігійної та філософської літератури 9 - 15ст. та борода Мевлана. В будівлях на подвір’ї раніше жили дервіші, а тапер виставлені предмети побуту, одяг того часу та кілька інсталяцій на тему життя. Біля мавзолею знаходиться ще одна мечеть та старе кладовище.

Місто, що було столицею турків-сельджуків, має багату історію та відіграє значне релігійне значення.

Тут дуже багато різноманітних мечетей і дуже старих, і збудованих кілька років тому. В середині практично всі вони однакові: всюди встелені килимами, з великими люстрами і, звичайно, мінаретами. Міська рада розташована в звичайному старому будиночку біля ринку.

На одній з вулиць ми помітили католицький костел, але він нас практично нічим не здивував, хіба що присутністю в цьому місті.

Від костелу ми вулицею вийшли до досить великого пагорбу, всі його схили заполонив парк, а на самій верхівці розташувалась мечеть Аладіна 11 ст. з медресе при ній.

Зараз, крім мечеті, там ще й музей, але туди ми не потрапили. Обійшовши навколо, ми оцінили роботу давніх майстрів, спустилися вниз до музею археології. В основному, всі предмети в ньому пов’язані з релігією. Це кам’яні частини мечетей, мінаретів, вирізані вправним майстром дерев’яні двері з тисячами візерунків на них.

Сповнені вражень, ми виходимо на широку вулицю, якою їздить місцевий трамвай. Тут всього два трамвайні маршрути, але вони довгі і проходять з одного кінця міста в інший. За цією вулицею знаходиться широка площа, посеред якої знаходиться пам’ятник турецькій зброї і невеличкий фонтан.

По краям площі – дві старі мечеті, в одній з них також музей, а інша діюча.

Також на площі кілька башточок з конусними дахами. Це гробниці якихось видатних людей, але я не достатньо добре знаю турецьку історію, і їхні імена мені нічого не сказали.

За площею ми бачимо парк з великим фонтанчиком, в якому плавають лебеді. Вночі в фонтані вмикається підсвітка і фонтан починає грати всіма барвами веселки.

Наступний ранок ми починаємо з того, що йдемо за місто, і в те місце, звідки виникла Конья. Це передмістя знаходиться в невеликій долині з мальовничою річечкою.

Долина відділена від основної частин міста кількома горами. Перші поселенці з’явились тут кілька тисяч років тому, в скелях багато видовбаних печер, де вони знайшли собі прихисток.

Пізніше, з приходом християнства, тут збудували невелику православну церкву і кілька вуличок вздовж річки. А ще пізніше тут з’явилася мечеть. Недалеко від церкви тут знаходиться старе кладовище, але час стер практично всі написи з надгробних плит, зате на них залишилися хрести та якісь візерунки.

Трохи вище, між двома скелями, є старий міст, споруджений римлянами десь в 3 столітті. Важко уявити, як люди, не маючи ніякої техніки, спорудили таке диво. Судячи з усього, то був титанічний труд.

В цій же долині знаходиться невеличка свічкова майстерня, в якій й досі виготовляють свічки, деякі з них є справжнім витвором мистецтва.

З долини ми піднялись на пагорб, з якого відкривається чудовий краєвид на всю Конью.  На схилі пагорба росте багато дерев, які саме зараз цвітуть і справляють неймовірне враження. Здається, ніби весь пагорб пофарбований білою фарбою.

Намилувавшись деревами та видом на місто, ми вирушаємо далі.